16 медичних історій, від яких хочеться і плакати, і сміятися

Більшості з нас доводилося бувати в лікарні і зв’язуватися з лікарями. І практично у кожного є історія пов’язана з медициною, яку можна труїти друзям на посиденьках. Ось такі історії ми і зібрали для вас сьогодні.

У дитинстві оживила свою собаку за допомогою штучного дихання. Настільки цим надихнулася, що тепер я лікар-реаніматолог. Рятую життя людей, працюю до втрати пульсу. Знаю, що це моє покликання. Тільки недавно мама зізналася, що собака просто спала.

Забирала якось улюблену подружку з пологового будинку. Хвилин 10 ходила навколо будівлі, яка оточена парканом, і намагалася потрапити у двір. Побачила лікарів, кричу: «Як до вас потрапити?» Через півхвилини, червоні від сміху, вони пояснили, що спочатку мені потрібно познайомитися з хорошим чоловіком.

Сьогодні я особисто переконалася, що у лікарів дивний гумор. Була у дерматолога, якась дичина вилізла на руці — довелося видаляти, але не суть. Сидимо, балакаємо, поки вона мені все чистить-видаляє. Зайшла розмова про вибір професії. Я питаю: а чому дерматолог, це ж страшна робота, на що вона відповіла: «Любила в дитинстві лопати бульбашки на плівці, ось і понеслося».

Днями зробили мені лазерну корекцію зору. Після операції посиділа в темряві, відпочила, збираюся йти. Лікар зупиняє і дає останнє повчання: «Насамперед лягай спати, прокинешся — буде краще видно. І найголовніше, не лякайся. Ті, кого ти побачиш, — це твоя сім’я».

У знайомого психіатра є пацієнт — хлопчик Коля, 10 років. Він аутист і з самого народження не промовив ні слова. Все розуміє, що не німий, але мовчить. На одному із занять (куди був запрошений тато хлопчика) був присутній чорношкірий лікар з Німеччини. Цей самий лікар бере Колю на руки і починає ламаною українською говорити: «Який хороший хлопчик …» і піднімає його, трясучи, все вище і вище, вимовляючи з німецьким акцентом: «… хороший хлопчик». Тут лунає не по-дитячому басовитий голос: «Поставте мене на місце. Ви мені не подобаєтесь». Коля вперше заговорив. Тато хлопчика ледь зі стільця не впав.

Прийшов на УЗД. Тут лікар каже: «Так, я щось твою ліву нирку знайти не можу … Не продавав?»

Я рентгенолог. Сиджу описую знімок комерційного пацієнта. Пацієнт сидить поруч весь в очікуваннях: через 5 хвилин дізнається про свій діагноз. І тут я згадую, що ні передав папери своєму колезі. Знімаю трубку, набираю номер. 
— Алло? Це патанатомія? Передайте завідувачу, щоб зайшов до мене. Так, терміново. 
Кладу трубку, дописую висновок, повертаюся і бачу … очі пацієнта. І тільки тут до мене доходить вся комічність ситуації.

Я вирішила розлучитися з чоловіком і в розмові сказала подрузі, що мені «неприємно носити цю обручку». Вона каже: «Знімай!» І надягає собі на палець, щоб не загубилася. Увечері зняти її не вдалося. Вранці в травмпункті їй порадили розрізати кільце, чого робити дуже не хотілося: воно було зроблено на замовлення, зі складним плетінням з платини. Паралельно подруга листувалася з хлопцем в твіттері, який виявився лікарем. Він запропонував їй приїхати до нього в клініку і допоміг зняти кільце. Цього літа вони одружилися.

На прийомі пацієнтці говорю, які аналізи необхідно здати: 
— Аналіз крові з пальця, аналіз крові з вени, загальний аналіз сечі — ці аналізи потрібно здати кров з носа до понеділка! 
Вона мені на повному серйозі в відповідь: 
— Кров з носа теж потрібно здавати?!

Дочка вчиться в 3-му класі. Помітила, що у неї став гірший почерк. Сказала, що куплю їй прописи, на що дочка відповіла: 
— Не заморочуйся, я лікарем буду!

Знаю одного лікаря-травматолога, ходжу до нього по страховці. Я його називаю «одноразовий лікар»: з чим би до нього не прийшов — другого прийому не потрібно, все лагодить відразу. З моєї легкої руки прізвисько підхопили і мої колеги, які теж ходять до нього і теж по одному разу. Але недавно він, схоже, вийшов на новий рівень. У мене люто розболілася рука, а запис до нього був за тиждень. Я записався, на наступний день руку відпустило. Ще через пару днів біль зовсім пройшов. Схоже, його рівень зростає і він перекваліфікувався в «нулеворазового лікаря».

Подруга побачила в стоматологічній клініці таку сцену: вибігає з кабінету хлопчик з квадратними від страху очима — йому зробили анестезію, щоб видалити зуб. Він постійно висуває вже задерев’янілий язик і з жахом в голосі запитує: «А навіщо укол зробили?» Його мама терпляче пояснює, що укол зробили, щоб зуб було не боляче виривати. На що хлопчик кричить: «Брешеш ти все! Зуб можна і так вирвати, це ви мене сюди ЯЗИК ВИДАЛЯТИ привели!!! »І кидається до виходу.

Якось раз на прийомі після огляду моєї дочки педіатр призначив ліки і велів приймати «доросле дозування». Коли вийшли, дочка була особливо рада відвідуванням лікаря. Як потім виявилося, вона подумала, що їй призначена «доросла газована».

Ходила на днях робити флюорографію в приватну клініку. Зробила, сиджу біля кабінету, чекаю результату. Двері трохи прочинені й чути розмови лікарів: «Подивіться, яка чорнота! Хіба так має бути? Який жах! Плями чорні!» Я відчула, як сивію. Думала, як скажу мамі, як буду боротися за своє життя. Відчинилися двері, мене запросили в кабінет, видали довідку, що здорова. Вибачилися за те, що довго чекати довелося — у них принтер зламався: маже і бризкає чорною фарбою.

Мій хлопець — лікар. Коли відпрошувалася з навчання, найчастіше під приводом «мені потрібно до лікаря», не відчуваю докорів сумління. Адже нітрохи не брешу!

Сестра дружини багато років працює гінекологом і заслужила репутацію розумного, але злобного лікаря. Чому злобного? Ось приклад. Ніч, привозять жінку з внутрішньою кровотечею. Огляд, УЗД. Лікар виписує направлення на госпіталізацію. Жінка відмовляється: завтра на роботу, дітей на чоловіка кинути не можу і т. д. Лікар мовчки друкує заяву про відмову і дає жінці на підпис. Та підписує, не читаючи. Лікар читає вголос: «Я, така-то, від госпіталізації відмовилася. Про те, що помру через 12 годин, попереджена». Жінка: «Чому помру? Ви що собі дозволяєте?» Лікар:«Я вас зобов’язана попередити, я попередила. Умовляти вас немає часу, мене пацієнти чекають». Дама забирає заяву, рве і питає: «Де моя палата?» Лікарі цинічні. Лікарі часом грубі. Їх поведінка може здаватися незрозумілою і неприємною. Але на їхньому рахунку — безліч врятованих життів.

НАС ЦІКАВИТЬ ВАША ДУМКА, ПИШІТЬ В КОМЕНТАРЯХ

ЧИТАЙТЕ:  20 випадкових збігів, які здаються підлаштованими