Коли діти задають нам питання «як ми познайомилися», ми починаємо сміятися

— Інна, ти отримала запрошення від Рити?

— Отримала … Тільки не піду я на це весілля, — сказала я в трубку.

— Як не підеш? Адже вона наша подруга, тим більше весілля буде шикарне, все таки за іноземця заміж виходить. У найкращому ресторані будемо гуляти! — сказала Юля.

— Ні, мені нема з ким йти на весілля. Ти ж знаєш, з Ігорем у мене все. Одна я не піду, Рита засміє мене, ти ж знаєш її!

— Гаразд, я ввечері буду у тебе. Ми що-небудь придумаємо, — сказала Юля, і поклала трубку.

З Ритою і Юлею, я дружила давно, ми разом вчилися в коледжі. З Юлею, я продовжую дружбу досі, а от з Ритою, практично не спілкуюся. Дівчина пару років тому виїхала за кордон, і ось зараз, повідомила нам про майбутнє весілля.

Рита завжди було гордою, навіть зараз, вона запросила нас на весілля зі своїми другими половинками. У мене цієї самої половинки не було, я була одна, і тому вирішила не йти на це весілля, щоб не стати приводом для глузувань подруги.

Юля, заїхала ввечері, як і обіцяла.
— Інна, я все придумала! Знайдемо ми тобі нареченого, або чоловіка. Це вже як ти вирішиш?

— В сенсі? Якого ще чоловіка? Що знову придумала?

Юля, була ще та фантазерка, іноді від її ідей, голова йшла обертом. Дівчина була з тих, хто вважає, що безвихідних ситуацій не буває!

— Я все дізналася! Є такі агентства, де можна взяти чоловіка на прокат! Це те що нам потрібно!

— Ні, я не згодна! Це остання справа, мужика собі замовляти! — розсердилася я.

— Інно, не мужика, а чоловіка, хоч і несправжнього! Тобі що головне? Убити Ритку, своєю присутністю! Правильно? Ось і вперед! Тим більше, я вже дзвонила туди, і про все домовилися!

— Юля, ну ти в своєму репертуарі! Звідки ти знаєш, кого вони мені пришлють?

ЧИТАЙТЕ:  Ніколи не пив і не курив: на Львівщині живе найстаріший житель України – 114-річний Михайло Бурчин

— Я замовила красивого, галантного хлопця, на пристойній іномарці. Цього достатньо? Тим більше, ти завтра познайомишся з ним. У 19-00 він буде чекати тебе біля кінотеатру. Обговоріть всі деталі, він може зіграти роль люблячого чоловіка або нареченого, це вже як ти захочеш.

— Почекай, а як я впізнаю його? — розгубилася я. — І скільки коштує така послуга?

— Не хвилюйся, не дорого. Він сам впізнає тебе, я відправила в агентство твоє фото. Все, вистачить розпитувань, поїхали наряди на весілля вибирати!

На наступний день, я пішла на зустріч з «чоловіком на прокат». Покрутившись трохи біля входу в кінотеатр, я сіла на лавку.

— Добрий вечір, ви Інна? — запитав мене незнайомий чоловік. — Мене звуть Владислав.

Я оцінююче подивилася на чоловіка і залишилася задоволена. Юлька виявилася права, він дійсно був дуже гарний.

— Інна, ваша подруга мені все пояснила. Ви не хвилюйтеся, все пройде нормально. Я впораюся з роллю майбутнього чоловіка. Це вам! — Влад посміхнувся, і простягнув мені красивий букетик.

— Що ви, не потрібно було! — почервоніла я.

— Інна, може прогуляємося? Ви мені розкажіть трохи про себе, щоб я був у курсі. Це необхідно для роботи.

— Так звісно!

Ми кілька годин гуляли по місту, потім Влад записав мою адресу, і сказав, що буде чекати мене в суботу, біля мого під’їзду.

Я була під враженням. Чоловік дуже сподобався мені, я не розуміла, навіщо він вибрав собі таку професію.

У суботу, мені зателефонував Владислав.
— Інна, ти готова? Я буду через 10 хвилин.

— Так, так, вже виходжу.

Побачивши його біля під’їзду, я мало не зомліла. Влад стояв в дорогому, гарному костюмі, біля такої ж дорогої і красивої іномарки. Він був наскільки красивий, що у мене перехопило подих.

— Доброго ранку, люба! Сідай, будь ласка, ми поспішаємо, — сказав Влад і посміхнувся. — Ну як виходить у мене?

ЧИТАЙТЕ:  Дівчина виглядала чудово, але через 3 роки лікарі встановили діагноз - «рак легенів 4 стадії»

— Так, прямо талант! — засміялася я.

Весілля у Рити, і правда була шикарним. Подруга зустріла мене задоволеною посмішкою, але коли побачила мого «чоловіка», посмішка відразу зникла з її обличчя. Це і зрозуміло, у неї наречений був хоч і іноземець, але в два рази старший за неї, до того ж лисий і товстий.

Я була задоволена собою, адже подруга завжди глузувала з мене, кажучи, що мені важко буде вийти заміж, тому що я занадто скута і проста, немає в мені загадки.

Може Рита була і права, на сьогодні я хотіла довести їй протилежне, і у мене це вийшло. Влад, весь день не відходив від мене. Він навіть не дивився на інших дівчат, вся його увага була направлена на мене.

— Інна, ну як? Ти задоволена? — прошепотіла Юля.

— Так, Юлечка, спасибі тобі!

— А як тобі Влад? Сподобався? — поцікавилася подруга.

— Дуже, але сенс в цьому. Завтра він і не згадає про мене, — зітхнула я. Мені хотілося, що б сьогоднішній день ніколи не закінчувався.

Подруга посміхнулася загадково, і втекла.

— Інна, ти коли-небудь бачила наше нічне місто? — запитав Влад.

— Ні, не доводилось. Ночами я в основному сплю, — посміхнулася я.

— А дарма! Це непередаване видовище. Хочеш, втечемо звідси, і я покажу тобі цю красу?

— Звісно хочу!

Ми підійшли до молодят, щоб попрощатися.

— Дякую, Рита! Все було шикарно, ти як завжди на висоті! — промовила я.

— Правда, вам сподобалося?

— Так, чудове весілля! Ми підемо, хочемо з дружиною побути удвох, — сказав Влад, і обійняв мене.

— Ну якщо так, то йдіть, звичайно! Була дуже рада познайомитися з твоїм чоловіком! — сказала Рита, і блиснула на мене недобрим поглядом.

Всю ніч, ми каталися з Владом по нічному місту. Він розповідав мені багато цікавого, про наше місто. Я дивувалася, звідки у нього скільки знань. Адже судячи з його професії, не скажеш, що він сильно освічений.

ЧИТАЙТЕ:  Олександр Панайотов виклав спільну фотографію з 70-річною російською актрисою Тетяною Васильєвою

Незабаром настав світанок, і Влад підвіз мене до під’їзду.
— Інна, був дуже радий нашому знайомству! Ти чудова дівчина.

— Спасибі, Влад. Скільки я тобі винна?

— Нічого не треба, твоя подруга вже розрахувалася.

— Ще раз спасибі, і до побачення! — сказала я, і вийшла з машини.

Вдома я почала ревіти. Мені було прикро, я зрозуміла, що закохалася в хлопця. Незабаром, мені подзвонила Юля.

— Ну як у тебе, справи? — поцікавилася подруга.

— Гірше не куди, — важко зітхнула я.

— Так він сподобався тобі?

— Звичайно, сподобався. Як він може не сподобатися? А сенс? Я ж не можу взяти його на все життя, на прокат …

— Гаразд, не кисни. Зараз спимо, а ввечері чекай мене в гості! — сказала Юля, і поклала трубку.

Увечері пролунав дзвінок у двері. На порозі стояла Юля і Влад …

— Сюрприз! — закричала подруга і обняла мене. -Знайомиться, це мій брат, Владислав, з яким ти ні в яку не хотіла знайомитися. Скільки разів я пропонувала тобі?

— Не зрозуміла, ви розіграли мене? Влад, ти не працюєш в тому агентстві?

— Так, розіграли! А як з тобою інакше? Ти ж уперта, як баран! Так і будеш нас тримати на порозі? У нас між іншим торт є і шампанське!

— Ну якщо торт … Гаразд, проходьте, — засміялася я.

— Привіт, — посміхнувся Влад, і обійняв мене.

З Владиславом, ми вже одружені 15 років, у нас двоє дітей і дуже дружна і щаслива сім’я. Коли діти задають нам питання «як ми познайомилися», ми починаємо сміятися». На весіллі у маминої подруги» — відповідає їм Влад, підморгуючи мені.

НАС ЦІКАВИТЬ ВАША ДУМКА, ПИШІТЬ В КОМЕНТАРЯХ