Ліля і Вадим одружилися молодими, обом навіть 20 не було. Зате любов.
Батьки виділили молодим кімнату в гуртожитку, самі взяли квартиру в іпотеку і з’їхали. Вони практично відразу зіткнулися з побутовими проблемами. Почалися сварки. З кожним разом конфлікти ставали все сильніше. Бився посуд, летіли прилади, рвався одяг. Так і прожили 2 роки. Але незабаром Ліля не витримала і подала на розлучення.
Уже через місяць дівчина дізналася, що вагітна, повертатися до чоловіка не хотіла, але про дитину сказати все ж довелося, тому що одна вона б все одно малюка не потягнула. Вадим цю новину сприйняв як шанс помиритися з дружиною, але Ліля відразу дала зрозуміти, що нічого не вийде, та й будучи на 5-му місяці вагітності, вона познайомилася з іншим чоловіком, якого факт вагітності його подруги не збентежив. Він щиро вважав, що полюбив Лілю назавжди. Вони стали жити разом.
Коли дитина з’явилася на світ, колишній чоловік періодично відвідував їх, в основному, щоб передати гроші та іграшки, ну і поглянути одним оком на дочку. Це, звичайно, не подобалося новому чоловіку Лілі, але дівчина постійно згладжувала гострі кути. Уже в 3 роки Ліля віддала дочку в дитячий садок. Звідти її періодично на вихідні забирав батько. Так і жили.
І ось одного разу Вадим не забрав доньку з садку і їй вже о восьмій вечора зателефонувала завідувачка. Ліля вкрилася холодним потом «як же так, малятко одне?!» Вона понеслася в дитячий садок і, забравши дитину, зателефонувала колишньому чоловікові. Трубку ніхто не взяв. Вона зла ходила по квартирі. Цивільного чоловіка теж вдома не було, затримувався.
Через годину їй подзвонили. Колишній чоловік. Вона взяла трубку і відразу стала пред’являти претензії. Після того як вона закінчила, на тій стороні трубки спокійний чоловічий голос повідомив їй, що колишній чоловік потрапив в аварію і зараз лежить в комі. Ліля відчула як їй стало погано, полилися сльози.
Вона думала, їй давно на нього плювати. Але виявилося ні. Вона неспокійно метушилася. Коли прийшов співмешканець, вона залишила дитину з ним і поїхала «у справах». У лікарні їй віддали його речі, серед яких був і телефон, а там …
Останній вихідний дзвінок «кохана». Це вона. Ліля розплакалася, вона раптом зрозуміла, що досі любить чоловіка. Що все це банальні емоції, і їх розлучення – це помилка молодості. Вона тиждень доглядала за чоловіком, поки він не прийшов до тями. Вадим був дуже щасливий побачити Лілю поруч. І перше що він сказав «я цей вогник в очах твоїх бачив тоді … в день нашого весілля». Ліля поцілувала чоловіка. Вони більше не розлучалися. Зі співмешканцем вона розійшлася, та й при сварці з’ясувалося, що жив він з нею тільки через житлову площу. Ось так от буває в житті. Не було б щастя, та нещастя допомогло. Все-таки народні прислів’я … є в них істина.
Вам сподобалася історія?
Напишіть нам у коментарях
Напишіть нам в коментарях у Facebook!