Коли чоловік сестри повіз нашого братика в дитбудинок, я не знала, що й думати…

Мені було шість років, а братові чотири, коли нас забрала старша сестра.

Мама часто пила, гуляла, ми з братом залишалися вдома самі без нагляду, сиділи голодні.

Сестра Наталя старша за мене на чотирнадцять років, є ще старший брат, якому на той момент було близько двадцяти п’яти років, але він пішов з дому, коли йому ледь виповнилося чотирнадцять, з того часу він рідко давав про себе знати.

Напевно навіть не знав про те, що у нього є ще брат і сестра.

У той день, коли Наталя нас забрала, мама знову напилася і спала на дивані. Сестра прийшла, а ми з братом сидимо і гриземо черствий хліб.

Наталя розштовхала маму.

– Я Вальку і Сергійка до себе забираю, буду про них піклуватися, – сказала сестра матері, яка ледь відкрила очі.

– Ну і забирай, подумаєш, – сказала мама ображено, впала назад на диван і заснула.

Так ми стали жити з сестрою. Сергійка вона влаштувала в дитячий садок, а мене записала в школу.

Коли я вже вчилася в другому класі, якось помітила, що вона ходить задумлива і весь час посміхається.

– Наталя, а чого ти посміхаєшся? – запитала я її.

– Ой, Валя, скоро заміж виходжу, уявляєш, – радісно сказала мені сестра.

Насправді, не було чому радіти, я тоді вже розуміла, що чоловік сестри може нас з братом вигнати, навіщо йому чужі діти. Але я даремно переживала.

Григорій виявився добрим, чуйним і працьовитим хлопцем.

Через деякий час Наталя народила дітлахів, двох хлопчиків, одного за іншим.

Тепер на руках у Наталі було четверо дітей. Я дев’ятирічна, брат семирічний і двоє малюків однолітків.

Пошепки

Як двадцяти чотирирічна дівчинка з усім справлялася я не знаю, але Наталя завжди була веселою і життєрадісною.

Правда, ми з братом старалися як могли. Я по господарству все намагалася робити і прибирала, і їжу готувала. Брат Сергій був хуліганом, в школі часто бешкетував, вчився погано.

Одного разу з ним поговорив Григорій, після чергового виклику в школу.

– Сергію, ти розумієш, що могло б бути, якби вас Наталя не забрала? – запитав Григорій.

– Не знаю, з мамкою б жили напевно, – знизав брат плечама.

– Ану поїхали, – сказав Григорій.

Повернулися години через дві, Сергійко був дуже задумливий.

– Де ж ви пропадали? – запитала я.

– В дитячий будинок навідувалися, – коротко відповів Григорій.

Після цієї розмови Сергій хуліганити перестав і вчився на четвірки і п’ятірки. Наталя тільки ходила дивувалася, що це з братом сталося.

Нещодавно сестра звідкись дізналася, що двоє дітей нашого старшого брата опинилися в дитячому будинку. На сімейній нараді довго не думали:

– Звичайно, забирай, навіть розмови немає, – сказав Григорій.

– Спасибі, – розплакалася Наталя, – але як ми будемо шістьох дітей ростити?! 

– Де четверо, там і шестеро, витягнемо, – серйозно сказав Григорій.

Сьогодні вся наша велика родина їде забирати дітей, моїх племінників, з дитячого будинку.

Що думаєте?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

I
Adblock
detector