Після народження первістка пообіцяла собі більше ніколи не потрапляти в пологовий будинок! Згадую ті дні, як страшний сон…

Мене звуть Аліна, мені 24 роки. Заміжня вже три роки — дитина довгоочікувана. Вирішили з чоловіком стати батьками, вагітність планували. На останніх її тижнях я відвідувала курси для матерів і дітей, намагалася дізнатися відповіді на елементарні питання по догляду за дитиною.

Пологи почалися точно в термін, чоловік відвіз в пологовий будинок, який ми вибирали довго за відгуками. Зупинилися на обласному перинатальному центрі, де є партнерські пологи і спільне перебування з дитиною.

Чоловік впорався зі своїм завданням, був присутній на пологах і навіть не знепритомнів! Бачив, як народився на світ наш синочок!

Пологи пройшли нелегко, я не думала, що буде так болісно. Спільне перебування з дитиною ускладнилося моїм станом. Але я впевнена досі, що правильно зробила — синочок був зі мною з перших хвилин народження.

Після пологів мене перевели в післяпологове відділення і тут же привезли малюка. Що з ним робити, як годувати, як тримати — ніхто не показав. На курсах нас вчили тримати ляльку, але у неї голова «не відвалюється».

Я розумію, що своїми словами викличу бурю емоцій досвідчених матусь, але я розповідаю правду, з чим мені довелося зіткнутися. У палаті я була одна перші два дні — чому до мене нікого не підселили незрозуміло.

Запитати поради було ні в кого, тому я вирушила в відділення педіатрії з проханням показати, як дитину правильно тримати, підмивати, прикладати до грудей.

Медсестра подивилася на мене з подивом:

– Ти що, не знаєш?

– Ні, це перша моя дитина. Прошу вашої поради.

– В інтернеті не могла подивитися?

– Що в інтернеті?

– Як за дитиною своєю доглядати! 9 місяців чим займалася?

– Яка вам різниця чим займалася! Я прошу вашої допомоги. На курси я ходила, але хочу подивитися вживу, як все робити.

– Ну і мамця!!!

Медсестра замість того, щоб показати мені, як доглядати за дитиною, пішла розповідати своїм колегам про мене — горе-матір!

Довелося йти назад з сином і вчитися на своєму досвіді. Спершу не все виходило, як треба. Артемко багато плакав, обурювався. Першу ніч я стрибала з ним по всій палаті, намагаючись хоч якось його заспокоїти.

Про свої жахливі болі довелося забути, головне здоров’я дитини. У палату до мене так ніхто і не зайшов з медперсоналу. Я дуже переживала, що Артемко був голодним і йому не вистачало молозива.

Пошепки

На другий день у мене забрали сина на одну годину, щоб подивитися його, зважити.

– Ви що його не годуєте?

– У мене немає ще молока, лише молозиво.

– Син втратив 300 грамів за добу, ви в своєму розумі? Годуйте сумішшю!

– Сумішшю? Але як же? Молоко тоді не прийде.

– Ти хочеш, щоб він загинув?

– Ні звичайно!

– Ось і йди …

Я схопила сина і побігла на роздачу суміші. Він ковтав її з жадібністю і наступні чотири години просто спав.

Чому вони в перший день мені нічого не сказали? Я ж просила поради, допомоги.

На наступний день (третій) після зважування мене викликала до себе лікар і каже:

– Ви що матусю, чим сина годуєте? Він у вас 400 грамів набрав у вазі!

– Сумішшю, мені вчора сказали нею годувати.

– А грудьми годуєте?

– Ні, мені сказали сумішшю.

– Не хочеш своїм молоком годувати? Звідки такі тільки беруться! Тільки про себе думають …

Мені стало прикро до сліз. Моя перша дитина, я хотіла годувати її грудьми — мені сказали сумішшю, потім за це ж насварили. Пам’ятаю, як я молила про швидку виписку, щоб швидше виїхати з цього пекельного містечка.

Виписка з пологового будинку відбулася лише- на 5-ий день, син додав в +700 грам після народження. Багато, але зате ситий і задоволений, а я щаслива — наступного разу буду розумніша і не буду нікого слухати.

У Вас були схожі ситуації?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

I
Adblock
detector