Чудеса рідко трапляються, але Васі пощастило з чарівною шкарпеткою

Батько Васі- актор невдаха, пішов з сім’ї коли хлопчикові не було і трьох років. Поїхав до Болгарії, з тих пір і не з’являвся.

Про матір я так і не наважився запитати.

Одним словом, з раннього дитинства всією родиною Васі був його дідусь.

Дід рвав жили на двох роботах, та тільки всі накопичення поїдає гіперінфляція початку дев’яностих.

Тяжко доводилося, особливо коли інші діти в дитсадку козиряли новими кросівками і снікерсами за щокою, а Вася по бідності ходив в заштопаних дідом колготках.

Наближався новий, тисяча дев’ятсот затертий рік, хлопчисько мріяв, що під ялинкою опиниться велика пожежна машина з драбиною, або ігрова приставка, але вранці першого січня під ялинкою скромно чекала тільки стара вовняна шкарпетка. Найприкріше, що це була дідуся шкарпетка.

Хлопчик запустив всередину руку і вийняв звідти одну єдину цукерку — це була звичайна шоколадна цукерка «Білочка». 

У Васі, само собою, заблищало в очах і потекли по щоках розбилиті надії.

Дідусь із зітханням погладив онука по голові і сказав:

— Заспокойся, Васько, чого ревеш? Перестань. Навпаки, ти радіти повинен, дурник, адже тобі дуже-дуже пощастило. Так — це моя шкарпетка, ну і що ж такого? Просто Миколай, коли вночі до нас заходив, не знайшла іншої, не це головне.

Розумієш — це не просто шкарпетка і не просто цукерка, тепер — це чарівна шкарпетка з чарівною цукеркою.

— Чарівною?

— Ну звичайно ж.

— Дідусь, а що ця цукерка може?

— А ось що: якщо ти з’їси її і покладеш шкарпетку ось сюди на полицю, то вранці, коли прокинешся, станеться диво — в шкарпетці знову з’явиться точно така ж цукерка. І так кожен — кожен день, хоч сто мільйонів років! Уявляєш?

Вася витер сльози, недовірливо покрутив цукерку в руках:

— А можна спробувати?

— Ну, звичайно ж, вона твоя.

— О, а смачна яка. Смачніша ніж звичайна.

— Ще б пак…

… Йшов час, чарівна шкарпетка ні разу не підвела свого власника і щоранку справно видавала нове маленьке диво — шоколадну цукерку «Білочка».

Діти в садку заздрили, навіть не вірили на початку, але вихователька підтвердила: — «Так, діти, чудеса, рідко, але все ж трапляються, нашому Васі дуже пощастило з чарівною шкарпеткою»

Зате дідусеві доводилося зовсім несолодко, вже дуже непросто бути щоденним рабом чудесної шкарпетки. Не завжди вдавалося дістати саме «Білочку» (просто не було зайвих грошей), тоді купувалися цукерки простіші і обгорталися в спеціально збережені фантики від «Білочки». Але дід стійко тримався до останнього.

І тільки коли хлопчик вже став першокласником, він одного разу все-таки зумів не заснути майже до самого ранку і простежити — яким же дивним чином в шкарпетці з’являється нова цукерка.

… З тих пір пройшло багато-багато років, хлопчик виріс, одружився, у нього з’явився свій маленький хлопчик. Дідусь ще живий і майже здоровий, вони живуть всі разом великою дружною сім’єю.

Рік тому родина зібралася за новорічним столом, настав час дарувати один одному подарунки.

 Дружина Василя подарувала дідові дорогу електробритву, про яку той давно мріяв, а правнук підніс свою картину в рамці. Прийшла черга Васі і він без зайвих передмов вручив дідові стару, пошарпану вовняну шкарпетку.

Дід заглянув всередину, дістав з неї звичайне зелене яблуко, і на превеликий подив усіх присутніх, несподівано заплакав, а потім раптом як маленький хлопчик схопився з-за столу і радісно застрибав:

— Ура !!! Чарівна шкарпетка! А яблука мої улюблені — зелені! Спасибі, Васько! Але дивись, щоб завжди були такі ж, чуєш?

— Дід, а навіщо ти мені це говориш? Шкарпетка чарівна, вона напевно і сама в курсі справи …

… Було нелегко — справи, робота, клопоти, але ось уже цілий рік в дідовій чарівній шкарпетці щоранку, як штик, з’являється нове зелене яблучко. Сміх-сміхом, але бувало, що навіть серед ночі в магазин доводилося ганяти.

Іноді Вася їде у відрядження, дружина запитує: — «Ти надовго?»

І Вася відповідає: — «Так, ні, не особливо, через два — три яблука повернуся» …

P. S. Нехай поруч з вами завжди буде хтось, хто здатний подарувати чарівну шкарпетку. 

НАС ЦІКАВИТЬ ВАША ДУМКА, ПИШІТЬ В КОМЕНТАРЯХ

ЧИТАЙТЕ:  У світі, де батьки відмовляються від рідних дітей, люди, подібні Вам, на вагу золота