Дівчина відмовилася від сина, але доля звела їх через 30 років

Катя в дитинстві була тихою дівчинкою, часом навіть дуже тихою.

Сором’язлива, повільна, та ще й в окулярах. Ну якою же їй ще бути.

І виросла вона аж ніяк не білим лебедем. Сіра миша та й годі. Ну, не всім зірки з неба ловити. Навчалася, росла, працювала. Правда заміж не вийшла. Мало хто увагу звертав.

А ті, хто звертав, були або покидьками, або Катя при них так тушувалася, що далі одного вечора в кафе справа не заходила.

Одного разу на одному з таких побачень в кафе дівчину напоїли і повели. Крізь каламутну пелену Катя швидше бачила, ніж відчувала, як її роздягають і кидають на ліжко.

Прокинулась вона вже на вулиці на лавці. Була глибока ніч. Все всередині нило і її трясло так, немов по ній пустили електричний струм.

Катя виявилася вагітною. Матері, з якою жила, дівчина вона нічого не сказала — побоялася. Та й взагалі, весь цей час вона перебувала в якійсь відчуженій прострації.

А потім все стало зрозумілим, але аборт було робити пізно. На сімейній нараді вирішили народжувати, але дитину залишити в пологовому будинку.

У призначену годину народився великий хлопчина, якого тут же забрали у матері. Більше Катя його не бачила. І без того сіре життя потекло по старому.

Минуло тридцять років. Катерина Іванівна працювала головним бухгалтером в поліклініці. В силу своєї професії знала весь персонал від і до.

Одного разу їй сказали, що до них терапевтом влаштувався молодий чоловік, чомусь дуже схожий на неї. Катя під діловим приводом заглянула до нього.

І обімліла — вона немов у дзеркало дивилася. Материнські почуття змусили серце мало не з грудей вистрибнути.

Жінка навела довідки про нового лікаря. Одружений, має двох дітей, ріс в дитячому будинку. Катя відчувала — це її син. Але як перевірити це, як натякнути йому. Натякати не довелося.

Едуард сам підійшов до Катерини, відвів убік і запитав у лоб: «Ви — моя мама?» Жінка розридалася. Вони зробили тест ДНК.

Поки робилися результати, в яких обидва не сумнівалися, Едик познайомив «мати» з дружиною і дітьми. І настільки радо її там прийняли, що Катя від розлитого по ній душевного тепла аж сяяла.

Тест був позитивним. Мати і син через тридцять років знайшли один одного. І, що ставить йому величезний жирний плюс, Едик жодного разу ні в чому не дорікнув матір.

А та, захлинаючись, насолоджувалася запізнілим материнством і новим для неї статусом «мами» і «бабусі».

НАС ЦІКАВИТЬ ВАША ДУМКА, ПИШІТЬ В КОМЕНТАРЯХ