Купейні місця для передбачливих

Їдемо з сестричкою на море, валяємося кожна на своїй полиці — спеціально беремо верх і низ в одному відсіку, щоб ніхто не заважав.

Ідилію порушує поява старенької бабульки, яка зі словами «Ось ми і прийшли, а поличкою мені дівчинка поступиться» плюхається мені на ноги. Природно. Квиток на верхню, хоче їхати на нижній і вважає, що я зобов’язана поступитися.

За «дівчинку», звичайно, спасибі, але поступатися я не буду: спеціально моніторила продаж квитків і купила свої за сорок п’ять днів, щоб їхати з комфортом. Так, я не знаю, як цій бабулі їхати на верхній полиці, але хіба це моя проблема?

Це проблема тих, хто купив їй цей квиток. Чому, якщо її рідним все одно, не все одно має бути мені?

Почувши відмову, бабулька почала скандалити на весь вагон, провідниця ж додумалася попросити мене поступитися полицею, щоб припинити крики. Весело.

Я порадила провідниці самій поступитися скандалістці ліжком, якщо не вміє вирішувати конфліктні ситуації по-іншому. Питання вирішували з начальником поїзда, який відправив бабусю кудись в інший вагон.

Після того як все затихло, сестричка з сумом підвела підсумок: «Ось ти вмієш огризатися, ти і будеш на нижніх їздити, а мене б точно зігнали». Що ж, будемо вчити «показувати зуби», щоб відстоювати те, за що заплатила свої гроші. Бо ціни, як при капіталізмі, а поступатися треба чомусь, як при комунізмі.

А ви зі мною згодні?

ЧИТАЙТЕ:  Ця жінка більше не могла дивитися на себе в дзеркало. І ось що вона зробила ...