З чоловіком одружилися ми, коли йому виповнилося 22, а мені – було тільки 18. Через рік після одруження у нас з’явився син Єгор. Квартира, в якій ми проживали, дісталася мені від бабусі. Інтересу до крихітки мій чоловік не виявляв, вважаючи мене повністю відповідальною за виховання сина. Коли малюкові виповнилося 3 роки, ми вирішили народити ще одну дитину. Чоловік хотів лише дівчинку, бо хлопчик у нас уже був. Вагітність проходила набагато складніше, ніж в попередній раз. Було безліч випадків, коли загрожував викидень. Сина довелося на час віддати мамі, адже чоловік не міг приділяти йому достатньої кількості часу. Сама я стала все більше часу проводити в лікарні.
УЗД показало, що я чекаю дівчинку. Чоловіка це втішило, але в цілому якось не сильно. За деякими ознаками можна було судити, що йому вже не хочеться зв’язуватися з ще однією дитиною. З роботи він приходив часто п’яний. Радості і турботи від чоловіка дочекатися було складно.
Ось і настав довгоочікуваний момент пологів. Вони напрочуд пройшли легко. У лікарню до мене прийшов дивний відвідувач. Він представився товаришем по службі чоловіка. Виявилося, що прямо в нашій квартирі мій чоловік зраджує мені з його дружиною. Замість того, щоб викинути обох, начистити декому обличчя, він прийшов порадитися зі мною!
У самого чоловіка було троє дітей. Він часто був в роз’їздах, тому дуже сумнівався в своєму батьківстві. Сім’ю чоловік втрачати не хотів, але його дружина була вагітна від мого чоловіка. Яку пораду я могла йому дати?
Коли він пішов, я тихо сповзла по стінці. Жити не хотілося, всі барви світу зблякли. Як він міг? Як я могла цього не помітити? Як повірила такому покидьку? Багато питань крутилися в голові зі швидкістю світла. Відповідей, на жаль, у мене не було. Що робити далі? Подзвонити і сказати, що все знаю? Застукати на гарячому “солодку парочку»? Так і не ухваливши остаточного рішення, я почала заспокоювати себе. В іншому випадку може перегоріти молоко. Ці думки подіяли. Я терпляче очікувала виписки з пологового будинку.
Чоловік зустрічав мене квітучим і радісним, з фальшивою посмішкою на фізіономії. По приїзду додому, я почала проводити ревізію в пошуках компромату. Він не змусив себе довго шукати. Гумка від волосся, темні ворсинки на гребінці, але апогеєм стала чужа білизна. Зібравши всі докази в купу, я вирішила поговорити зі своїм чоловіком. Спочатку він заперечував, але потім заявив, що я народила йому цих дітей і зіпсувала все життя. Любить же він іншу жінку, і вона теж чекає від нього дитину.
Чоловік був виставлений з квартири в той же день. Але це не стало кінцем історії. Через рік до мене прийшла одна дівчина. Вона кілька років тому зустрічалася з моїм чоловіком. Їх зустрічі мали певні наслідки. Тепер дівчина була хвора. У неї виявили онкологічне захворювання. У неї від мого екс-чоловіка народилася дочка, яку після смерті дівчини буде ні з ким залишити. Чоловік підтримувати мати з дитиною не захотів, тому звертатися до нього за допомогою не мало сенсу. Дівчина хотіла оформити опіку над дочкою на мене.
Я була просто в шоці. Одинока мати з двома дітьми, а тут ще й третя дівчинка. Але дивлячись на нещасну дівчину, я відмовити їй не змогла. Наші зустрічі сім’ями стали мати регулярний характер. Дівчинка виявилася розумною і вихованою. Через пів року її мати померла. Ховали її разом з бабусею, бо батьки цієї дівчини спочивали давно на цвинтарі. Дівчинку я забрала собі. Буквально через кілька днів нас відвідав нотаріус. Він повідомив, що покійна оформила на мене і свою дочку значний рахунок в банку. Також нам дісталася квартира, і машина дівчини. Мати дівчинки виклала кругленьку суму для того, щоб зробити все дуже швидко. Дострокове оформлення опікунства було практично неможливим, але заповзятлива дівчина встигла залагодити ці формальності до своєї смерті.
Колишній чоловік жодного разу не захотів дізнатися про наші справи. Свекруха теж ігнорувала мене з дітьми. Екс-чоловік розлучився зі своєю пасією, бо зробивши ДНК-тест, зрозумів, що дитина була не його. Він спробував зробити спробу повернуться, але я його не прийняла.
Тепер ми живемо вчотирьох; я і троє моїх дітей, про долю яких я повинна піклуватися.
Сподобалася історія?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!