Сталося так, що я залишився зовсім без грошей. Як так сталося?

Сталося так, що я залишився зовсім без грошей. Як так сталося? Так запросто в нашому житті. Захворів я на три довгих тижні. Лікарняний на фабриці, де я працював не оплачували. А всі гроші, які у мене були я витратив на дорогі ліки і щоб з голоду не померти. І коли я одужав і вийшов голодний і схудлий на вулицю, в кишені у мене була тільки дірка. Стою і думаю. Що робити? Адже на фабриці замість мене вже іншого взяли. Мені ж сказали чекати поки місце не звільниться.

Підняв я голову до неба.

— Господи, допоможи мені. Адже я нічого в цьому житті поганого не зробив. Ну не красти ж мені йти. Гріх це. Та й не вмію я красти. Допоможи мені, Господи. Ніколи я тебе не просив. Допоможи, якщо можеш. Допоможи, якщо ти є.

Підняв я комір і пішов, не поспішаючи, світ за очі. Ноги самі мене принесли на ринок. А на ринку такі аромати стоять, що у мене в животі забурчало і голова з незвички закрутилася. Фрукти і овочі горами лежать. Осторонь димок чути, десь шашлики смажать. З кіосків свіжим та ще гарячим хлібом торгують. Пиріжки, біляші, кулеб’яки.

У мене думка навіть з’явилася. Підійди взяти той біляш, і поки мене б’ють може встигну дожувати. Але побачивши поліцію, яка проходила повз, охолодив свої думки.

Іду я між рядами і соковитими фруктами милуюся.

— Чоловік купи яблучка, дивись які соковиті і солодкі. Візьми яблучко, спробуй, — каже мені продавець.

— Так я гроші забув, — кажу.

— А ти візьми яблучко, спробуй.

Я взяв яблуко і з жадібністю його відкусив.

— Ну як? — запитує продавець.

— Смачно, — відповідаю.

З протилежного боку пролунав голос.

— Ей. Гей. Та хіба у неї яблука. Назва одна. Ти спробуй мої. Дивись які. Іди, іди сюди. Давай пробуй.

Продавець вклав мені в руки два величезних яблука.

— І грушу пробуй, слухай. Скажи як смачно?

— Дуже смачні.

— Чоловік. Чоловік. А ти мої фрукти спробуй. З мого саду.

Коротше наївся я досхочу яблук, груш і абрикос. Ще й з собою дали, за мою похвалу.

Дивлюся шашличник махає рукою. Підходжу.

— Спасибі тобі, — каже.

— За що?

— Дивись скільки народу біля моєї дружини. І все завдяки тобі. Молодець, добре хвалив мої фрукти.

Я подивився на його дружину. Там стояла вже ціла черга.

— Давай, пригощайся. Бери шашлик. Ні. Два бери. Я тобі ще з собою дам. Нехай дружина поїсть.

З ринку я вийшов з двома авоськами, повними фруктами і овочами. Зверху лежав згорток з шашликом.

Руки з незвички тягнуло і я на півдорозі до будинку зупинився і опустив сумки на траву.

— Прикурити не буде, — почув я за спиною.

Переді мною стояв молодий хлопець. Я дав йому прикурити і він пригостив мене сигаретою.

Стоїмо куримо, як старі знайомі.

Навіть не знаю чому, але я йому розповів про фабрику і хвороби, про те як я ще вранці хотів йти красти. Про те як я просив Бога допомогти мені і про чудо, яке зі мною сталося сьогодні. Я був без копійки в кишені, а з ринку несу дві сумки продуктів. Так багато я навіть коли гроші були ніколи не купував.

— Це ще не всі чудеса, — сказав хлопець і засунув мені невеличкий згорток в мою кишеню.

— Що там?

— Вдома подивишся, — сказав хлопець, — А я от навпаки. Якось не правильно живу. Казино, п’янки, розпуста. Чую смерть свою. Десь зовсім поруч. Треба щось міняти в житті. Треба терміново міняти своє життя.

Хлопець повернувся і пішов.

Вдома я розгорнув паперовий пакет. Там лежали гроші, тридцять тисяч. На фабриці я отримував дві тисячі на місяць. Пам’ятаю, що нова дев’ятка в той час коштувала вісімдесят чотири тисячі. Це я для порівняння.

Більше я цього хлопця ніколи не бачив.

Ось так мені Бог допоміг в скрутну хвилину мого життя.

Сергій Скворцов

ЧИТАЙТЕ:  Дівчина виглядала чудово, але через 3 роки лікарі встановили діагноз - «рак легенів 4 стадії»