«Старію, Боже мій, старію» — чудовий вірш

Старію. Боже мій, старію! 
Уже не тягне на чоловіків: 
То в кожному я бачу лиходія, 
то кожен, думаю — кретин.

Старію. З кожним днем все важче 
Свій реставрувати портрет. 
І зараз дзеркальце німіє, 
Лиш я до нього: «Скажи, мій світ?»

Не піднімають настрій 
Ні брязкальця, ні ганчір’я. 
Пливу безславно по течії 
Та й куди-небудь приб’є.

Болить спина, і ниють ноги, 
Ламає, смикає, хрустить. 
Пора б підвести підсумки, 
Та щось совість міцно спить.

Маячить пенсія смішна — 
Останній мій орієнтир. 
І життя лінія суцільна 
Схожа більше на пунктир.

Ну що ж, старію, так старію — 
Всьому на світі свій є час. 
Піду, пройдуся по алеї, 
А то ж скоро ожеледь ….)))))

НАС ЦІКАВИТЬ ВАША ДУМКА, ПИШІТЬ В КОМЕНТАРЯХ