Ти не маєш права нас змушувати щось робити. Нам в школі сказали, що є закон про захист прав дітей

У друга дві доньки близнючки. Виховує він їх один, дружина втекла до молодого коханця. На момент описуваних подій дочкам було років по 13. Зовнішність фотомоделей, менталітет такий самий.

Сидимо у нього вдома на кухні, п’ємо каву, розмірено розмовляємо. Стрімко відчиняються вхідні двері, і на порозі з’являються обидві спадкоємиці, бухтять про своє, на нас нуль уваги. Сам тато досить миролюбно, цікавиться.

— Дівчата, нічого не можу зрозуміти, в кімнатах бардак, ліжка не заправлені, посуд не помитий. За прибирання, швидко, мухами, і щоб дзижчало!

На що обидві вертихвістки, синхронно схрестивши руки і нахиливши голови, видали.

— Ти не маєш права нас змушувати щось робити. Нам в школі сказали, що є закон про захист прав дітей, там це написано.

Повисла пауза. Миролюбний настрій тата кудись пропав. Він вимогливо постукав по краю столу.

— Так, поклали сюди ваші дорогі мобільники, жваво поклали, я сказав. Немає в цьому законі такого, щоб я дорогі телефони вам купував. І інтернету у вас не буде. Та й не потрібен він вам, комп’ютери я теж відберу. В законі точно про цей довбаний комп’ютер нічого немає. Дивись на них, юристи, вивчили їх на свою голову. Про шмотки ваші забудьте, в валянках походите.  Фуфайки будете носити.

Втім вже на інтернеті одна з дівчат насупившись, і злобно озираючись мила посуд, а з боку кімнат доносився діловий тупіт. В кінці монологу суворий тато посміхнувся.

— Ростуть діти.

І тихенько поцікавився, чи не знаю я де продаються фуфайки.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями.

ЧИТАЙТЕ:  12 зіркових пар, яким плювати на стереотипи