Пара літніх людей довела мене до істерики. 15 років працюю медсестрою, а таке зі мною вперше…

Працюю в лікарні вже 15 років. В одній з палат лежить бабуся, років під 90. Приходить до неї дід, ледве тягнучи ноги, такий же сухенький, як і вона. Дістає з пошарпаної радянських часів авоськи просту їжу, яку приготував сам: натерте яблуко в банці, відварну курочку, поламану на дрібні шматочки, щоб їй було зручно і практично не потрібно було жувати. Вони майже не розмовляють. Дідусю сидить, скоцюрбившись на стільці поруч з нею, і просто тримає її за руку … як ніби, якщо відпустить, то вона піде назавжди …

Пошепки

І я подумала про те, що ж людям молодим, повним сил і здоров’я, заважає так само трепетно ​​ставитися один до одного? Чому така недбалість у відносинах? Адже настане час і доведеться лицем до лиця зіткнутися зі старістю і безпорадністю. І як важливо мати поруч близьку людину, споріднену душу, яка до останніх днів, з останніх сил буде тримати тебе за руку, боячись відпустити …

Що Ви думаєте з цього приводу?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

I
Adblock
detector