Як прищава, щербата дівчинка погубить весь ваш маркетинг

Заходили тут напередодні в один великий магазин купувати мені пальто на осінь. Саме час для цього, в акурат пора. Бо і холоднішає вже відчутно, та й певна, не всім зрозуміла рима — теж зобов’язує.

Зайшли чинно, не поспішаючи вибрали потрібного фасону річ, попробували сукно, поплював на ціни і пішов я міряти.

Тісне пальто! В плечах вузько, потріскує загрозливо, ще порву дорогу іноземну конструкцію. А сподобалося мені воно, та й ходити довго, інші шукати — не дуже я люблю.

Як тут бути? Прошу я тоді у жінки (а у неї є!) планшетний планшет і починаю в цю гидоту рішуче пальцями своїми негнучкими тикати. І знаходжу, знаходжу на сайті того самого магазину, в якому стоїмо ми, аналогічне пальто, тільки з перламутровими ґудзиками і потрібного мені розміру щоб більше.

Біжу значить радісно з цим планшетом до дівчаток-продавців, які зграйкою біля каси щось обговорюють і питаю, чи можна мені ось це під замовлення привезти і навіть пропоную відразу все оплатити, щоб потім сто раз не мучитися.

Можете, кажу, таку послугу мені надати?

І тут найстарша з них, ряба та щербата, подивилася спершу на мене, потім на жінку мою, потім на обох нас подивилася, та весь час так — як на кал який або ще на щось гірше, і зібравши воєдино всю свою класову ненависть і гендерну лють видала отруйно «НІ. НЕ МОЖЕМО.»

Кажуть, що перед смертю у людини пролітає перед очима все її нікчемне і безглузде життя.

Я, як людина яка пережила смерть клінічну, відповідально запевняю, що це не так, і особисто у мене миготів в останні хвилини якийсь різнокольоровий, безглуздий горох і не особливо яскравої краси зірочки.

У даній же ситуації виразно представився і промайнув перед очима дизайнер, який проектував то пальто.

Як цокав він язиком та гриз вус, креслячи креслення свої бісівські, одному йому зрозумілі, та все мружив каре око, вирішуючи якої висоти воріт зробити і як гудзик пускати — в два ряди чи в один.

Як крутив-прилаштовував хлястик і всю голову цим чортовим хлястиком собі роздер і в кінці кінців плюнув і вирішив, що без нього дуже навіть краще.

І як приїжджав до нього замовник, співвласник мережі тих магазинів — лисуватий чоловік з довгоногою, але вже помітно старою блондинкою, і як вбиралися вони і крутили начерки, і все питали — а що, без хлястика пальто?

Це як же так — пальто і без хлястика? Нова мода чи що, Вольдемар ?! І як дизайнер, як Ісус закочував єврейські очиська свої під запалені повіки і подумки проклинав все і всіх. І як чортів хлястик повернувся таки на своє законне місце, причому найбільш неприємним способом.

І похмурі в’єтнамські жінки, з коричневими, погано виробленими обличчями пропливли повз, в гримучому, напівтемному цеху, де тисячі таких ось пальто збиралися воєдино зі шматочків тканини хитрої форми.

І заплуталася нитка, яка зупинила на півгодини все виробництво, і величезні паперові тюки, що завантажуються в вантажівки, і маленька тринога собака, що біжить за вантажівками по розмитій дорозі.

І заклацав камерою похмільний фотограф, просячи моделей показати йому фатальну холодність в осінніх тонах, і як вони стереотипно застигали в як би спокусливо-відчужених позах, і як фотограф лаявся останніми словами і припадав на коліно, а моделі шипіли на нього крізь білі свої губи.

І тридцятирічний незайманий-маркетолог, бігає по коридорах головного офісу зі своїм дослідженням, і головний бухгалтер, неохоче підписує кошторис на рекламну кампанію, і менеджер з реклами, який орендує щити, не в найгірших місцях до речі, два — так і зовсім — на дуже козирних перехрестя стоять.

І як він в суботу, озираючись їде за своїм відкатом і за традицією спускає ці «легкі гроші» на алкоголь і дещо гірше.

І директор магазину, не старий ще, але дуже засмиканий життям дядько, якого з одного боку дістає головний офіс, а з іншого — істеричка-дружина.

І менеджер по персоналу, що відбирає з наявних вакансій хоч щось пристойне, і розуміє, що все його життя проходить за спогляданням невдах.

І модератор сайту, якого вчора оштрафували за те, що не поставив дві нові фотокартки нових же штанів на вітрину, і спеціально навчена людина. підбирає приємну на її погляд музику, яка муркоче в торговому залі, і ще багато-багато чого, в одну секунду проступив і моментально розбилося вщент об це прищаве «НІ, НЕ МОЖЕМО».

Ми у відповідь посміхнулися прищавій дівчинці і сказавши «Зрозуміло. Дякуємо. До побачення» пішли з магазину.

І по дорозі додому я все кричав в нікуди: х … ня ваш маркетинг! І реклама х … ня! І інші дослідження і викладення! Аналітика та прогнозування. Сегментування і вірусне просування.

Все х … ня. Тому що в фіналі завжди буде прищава, щербата дівчинка. І тільки вона буде вирішувати — підуть у вас продажі, чи ні.

НАС ЦІКАВИТЬ ВАША ДУМКА, ПИШІТЬ В КОМЕНТАРЯХ

ЧИТАЙТЕ:  Вибери алхімічний символ - дізнайся, що потрібно твоїй душі!