Знаєте, кажуть, що щастя без лиха не буває. Я сама у це не вірила. Поки у житті не трапилася одна дуже неприємна ситуація.
Отож, на 2 курсі я познайомилася з Павлом. Справжній красень, спортсмен та голова студентського парламенту. Всі дівчата за ним табунами бігали. А я звичайна, сіра мишка. Хто на таку гляне?
Тільки Павло глянув. Казав, що я не така зухвала та горда, як решту панянок. І досить скромна та весела, а ще розумна. Ми разом готувалися до семінарів та екзаменів, ходили на пари.
Ось така романтика тривала у нас довго, аж до 4 курсу. Потім коханий зробив мені пропозицію та запропонував пожити з його мамою:
– У нас квартира велика, місця вистачить. Помалу назбираємо на власну квартиру та переїдемо. Все у нас вийде.
Але свекруха мене не прийняла у родину. Думала, що я вийшла заміж за Павла через гроші.
Так, я сама з бідної багатодітної родини. Цукерки отримувала тільки на великі свята, як і новий одяг. Тато працював на заробітках, а мапа поралася по господарстві та ще доглядала лежачу бабусю.
Однак, я старалася допомагати свекрусі вдома. Прибирала, готувала їсти… Тільки вона не цінувала моєї помочі, а тільки прискіпувалася та командувала.
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Я сподівалася, що новина про мою вагітність змінить пані Валентину. Але, на жаль, вона почала ще гірше зі мною поводитися.
“Слухай, то точно не твоя дитина. Нагуляла десь, а тобі роги наставила” – чула, як на кухні пані Валя промивала мізки Павлові.
І чоловік мами та не хотів мені допомагати. Я сама тягла важкі сумки до квартири, мила підлогу з великим животом. А ще дуже переживала через таке зневажливе ставлення Павла та Валентини Михайлівни.
Того дня я поверталася з магазину, несла пакети з продуктами. Як на зло, тоді ліфт не працював. У будинку сильно прихопив живіт, мене аж скрутило від болю. Сусіди викликали швидку, в катері допомоги почалися перейми.
Декілька годин я відчувала пекельний біль. Але ні чоловік, ні свекруха не підіймали слухавку. В той час я думала тільки про одне – аби дитинка народилася здоровою. І через 10 годин я вже тримала на руках свого сина Матвійка.
Найгірше мене чекало потім. До пологового на виписку прийшла тільки моя мама, ми удвох поїхали додому. Але двері ніхто не відчиняв, замок не підходив до ключів.
– Ой, Лєнка. Народила? Тьфу, яке воно гарне, – казала сусідка.
– Так. А ви не знаєте, де Павло і..
– А вони сказали передати твої речі. От, сумки з одягом.
Я ледь стримувала сльози. Поки була в пологовому, то чоловік зі свекрухою тихцем зібрали всі речі та просто вигнали мене геть. Певно, сміливості їм не вистачило сказити мені це в очі.
Ми з мамою поїхали до села. Я зрозуміла, що тепер сама повинна виховати сина. Адже справжнього батька у нього тоді не було. Павло навіть не хотів приїхати до нас, глянути на рідного синочка. А мою заяву щодо аліментів не хотіли приймати у суді.
Я старалася у селі шукати роботу, працювала нянею в садку. Звісно, було важко, але я не опускала руки.
Але, знаєте, все погане колись закінчується. Сусід, Михайло, часто допомагав нам біля хати. А ще приносив для Матвійка іграшки з дерева, сам виготовляв. Я знала, що Міша мене потайки любить.
Ну і так минуло 10 років. Ми з Михайлом розписалися, почали жити разом у його батьків. Вони, до речі, дуже тепло прийняли мого синочка Матвійка та називали онуком. А ще через декілька років ми купили квартиру в місті.
Зараз у нас все добре. Михайло відкрив бізнес, виготовляє іграшки з дерева. А я займаюся хатніми справами та ще виховую нашу спільну донечку Зорянку.
І вчора зустріла Павла, випадково на дворі. Хоча я його спершу не впізнала. Борода, старі, порвані речі, брудне взуття. Знайома подруга з університету розповіла, що зараз у колишнього все погано:
– Бізнес пропав, одні борги залишилися. Ще й мама хворіє, онко має. То Павло замість того, аби знайти роботу, почав сильно пити.
Я зрозуміла, що не просто так у Павла з’явилися проблеми. Це його Бог покарав його родину за гріхи.
Зате зараз я кохана дружина, маю чудових діток. Все-таки, заради цього щастя довелося пройти стільки мук.
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!