Я у жіночу дружбу не вірю, от взагалі. У мене вже роками нема найкращих подруг, хіба колеги на роботі і все. Ну і я стараюся їм не розказувати про свої проблеми чи новини з життя.
У мене, насправді, колись був такий гіркий досвід з колишньою найкращою подругою Вікторією.
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Ми товаришували ще з садка, бо наші мами були добре знайомі. Навіть разом сиділи за партою у школі, ходили на заняття з танців та часто ночували одна в одної.
Однак, з роками подруга дуже змінилася. Мої батьки заробляли набагато більше, ніж Віки. Я мала гарний одяг, модні речі, іграшки, косметику, телефон. Але завжди ділилася солодощами та забавками з подругою, дозволяла їй грати на моєму ноутбуці. Часто навіть платила за неї в кінотеатр. А коли були дискотеки у школі, то без проблем давала їй сукні чи красиві светрики.
Після 11 класу я вступила до Львова, а Віка залишилася у нашому містечку. Вона не пройшла на державне місце, а у батьків не було коштів оплачувати навчання та оренду квартири.
У Львові я познайомилася з Юрком. Він мені так сподобався, от це дійсно було кохання з першого погляду. Ми так були разом 4 роки, поки не закінчили університет. І потім я отримала в подарунок обручку та пропозицію вийти заміж. Звісно, моя відповідь була так.
Вирішили, що будемо святкувати весілля у нашому місті. Адже мій дядько має ресторан, вийде дешевше з оплатою. Тим паче, батьки Юри нічого не мали проти, мама його привезла з Італії мені гарні туфлі та фату.
За 2 тижні до свята ми приїхали до батьків, аби допомогти зі святкуванням. Адже наречені зрозуміють, які то проблеми та постійний стрес. Ну і деякі подруги ще не були знайомі з Юрою, особливо Віка.
Тому я вирішила зібрати всіх друзів у квартирі та відсвяткувати початок весілля. Віка постійно крутилася біля Юри, з ним про все говорила, розпитувала. Я наївно думала, що подруга просто хоче поближче познайомитися з Юрієм.
Ну вже вечір, ми всі дуже добре випили. Я поставила на стіл коньяк, вина, ром, інший вид алкоголю. Так крутилася на кухні, носила закуски, келихи, серветки, що навіть не помітила, що Юра та Віка зникли.
Випадково вилила на свою сукню вино. Побігла швидко переодягатися, заходжу в спальню – а там Віка та Юра на ліжку. Я зі злості так голосно крикнула, всі гості прибігли до кімнати і побачили таку “гарну” картину.
– Сонечко, а ти не подумай, вона ж нічого…, – метушився Юра, защіпаючи джинси та витираючи помаду з обличчя.
А Віка тільки посміхнулася, накинула куртку та пішла геть.
Звісно, ніякої мови про весілля вже не було. Юра забрав всі свої речі та поїхав геть. Віка, коли бачила мене на дворі, то завжди уникала, навіть дорогу перебігала. Я майже місяць не жила, а просто існувала. Ходила, як та мумія, постійно плакала, нічого не їла.
А потім якось взяла себе в руки.
– І через кого ти плачеш? Через того зрадника та Віку? Вони не варті твоїх сліз! – підбадьорювала мама.
Я вирішила зробити кар’єру в нашому місті, забрала всі речі зі Львова. Якраз у мами на фірмі бракувало молодого працівника у відділі кадрів, мене швидко взяли.
Так минуло вже 10 років. Я тепер не просто працівник, а заступник директора. Купила машину, квартиру, можу спокійно подорожувати світом. Звісно, батькам я також роблю дорогі подарунки.
Хоча місто у нас невеличке, але я всі ці роки дійсно не бачила Вікторію. Тільки знала, що їй все-таки вдалося на собі женити Юрія та народити дитину.
Минулого тижня зайшла у магазин, аби купити продуктів. На касі була невелика черга, переді мною стояла жінка з дитиною. Одягнені були, м’яко кажучи, не гарно. І пакунок з продуктами дуже бідний – дешеві макарони, сосиски, акційні овочі (які вже підгнивали) та пляшка горілки.
– Мамо, я хочу цей шоколадний батончик, купи, – казала дівчинка і жалібно хапала солодощі з полиці.
– Ні, я грошей не маю. Ходімо, бо зараз тато буде сердитися. Ти знаєш, як він кричить?!
Мені стало шкода дівчинку. Я взяла 3 батончики та ще Кіндер, оплатила та догнала жінку на дворі
– Ось, візьміть.
– Дякую. Ой, Марто, це ти?
Я спершу не впізнала Вікторію. Вона перетворилася на якусь алкоголічку. Найбільше в цій історії було шкода їх донечку, Софійку.
– Юра так пиячить, з ранку до ночі не просихає. Якщо не куплю пляшку – то все, крики та бійка. Каже, що я йому життя зіпсувала. І тебе постійно згадує.
Я розумію, що не можна так казати про людину, якій погано. Однак, Бог відплатив Вікторії сповна за той фатальний вечір. Певно, вона тоді захотіла переспати з заздрощів та зробити мені боляче.
У мене в житті все добре склалося. Але досі в жіночу дружбу не вірю.
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!