Мені нещодавно виповнилося 30 років. За цей час я багато чого встигла – стоматологічний кабінет, власна квартира та гарна машина. Багато подорожувала світом, відпочивала в екзотичних країнах.
Однак, не дивлячись на такі заслуги, всі подруги та родичі мене дуже жаліють. Адже у мене нема чоловіка та дітей. Як то кажуть “не пізнала справжнє жіноче щастя”. Мені навіть співчували жінки, які самі живуть в злиднях та боргах, розумієте?
Ще коли мені було 20, я влаштувалася на роботу до одного стоматолога. Його звали Роман. Я була дівчинкою на побігеньках. То зроби, те принеси, тому клієнтові кави, того клієнта розрахуй. Але не жаліла, бо це був гарний досвід і побачила, що треба робити для відкриття власної клініки.
І так сталося, що я закохалася по вуха у Романа. Він мене підходив додому після роботи, запрошував на таємні побачення. Батькам я боялася говорити про цей роман. Адже Романові тоді було 30, мав жінку та двох дітей. Мама би прибила мене на рівному місці, що я маю інтрижку з жонатим чоловіком.
Інколи я розмовляла з ним про розлучення. Адже Роман сам казав, що у нього вже нема ніяких почуттів до жінки. Що він не хоче йти від неї тільки через двох синів.
– Почекай ще трішки. Я знайду зручний момент та одразу ж напишу заяву на розлучення.
А я вірила. Сиділа і чекала майже 2 роки. Були думки кинути Романа та почати зустрічатися з ровесником. Раз навіть до мене залицявся співробітник, пригощав кавою та шоколадкою. Але Роман так приревнував, що навіть звільнив того бідолашного хлопця та заборонив мені з ним спілкуватися.
Тільки наша казочка мала поганий фінал. Роман отримав пропозицію розширити бізнес та переїхати аж у Польщу, а точніше Варшаву. Він без жодної каплі сумніву одразу погодився та почав робити документи
– А я? Ти ж обіцяв..
– Яно, що я тобі обіцяв? Ти сама прекрасно знала, що у мене є діти та жінка.Тим паче, у нас велика різниця у віці.
Ми розлучилися. Це настільки було боляче та важко, що я вже 8 років не мала стосунків. Звісно, подруги хотіли мене звести зі своїми знайомими кавалерами. Однак, я всім відмовляла.
Зате це стало чудовим поштовхом до того, аби працювати і будувати кар’єру. Я навіть ночувала у клініці, їздила на різні семінари, конференції, курси підвищення кваліфікації. Зараз моя клініка вважається однією з найкращих у місті. Люди навіть з сусідніх областей приїжджають до мене на лікування.
І от все було добре, я жила-поживала і добра наживала. Аж раптом 2 тижні тому мені у Фейсбуці написав Роман. Він десь побачив мої фото на сайті, знайшов контакти. Спершу я хотіла його проігнорувати та заблокувати сторінку. Однак, не змогла, чесно.
Ми почали переписуватися щодня. Я навіть на роботі думала про Романа. От уявіть картину – пацієнт з розкритим ротом на кріслі, а я подумки у мріях літаю.
Постійно згадували про наші таємні побачення, якісь кумедні історії. Щовечора Роман телефонував мені у Скайпі та ми могли годинами балакати про все на світі. Не раз нашу розмову переривав будильник на роботу.
Все-таки він розлучився з жінкою, вона не витримала життя у чужій країні. Синів забрала з собою до Києва, але вони часто приїжджають до тата в гості. Бізнес Романа йде в гору, він заробляє буде багато.
І одного вечора Роман запропонував мені переїхали до Варшави:
– Пам’ятаєш, як ми мріяли жити разом? І про великий будинок з басейном? Я такий винаймаю. І дуже хочу, аби ти жила зі мною.
– Я не знаю, адже тут все треба кидати…
– Нічого. Я візьму тебе до себе на роботу помічником. Ще й допоможу мову вивчити. Не переживай, зі мною ти не пропадеш ніколи.
З одного боку, я знову закохалася по вуха у Романа. І хочу переїхати до нього жити.
Однак, щось всередині зупиняє мене. Згадую той 2013, коли Роман обіцяв золоті гори. І, якщо чесно, я вже боюся йому довіряти на всі 100. Раптом, він мене знову кине?
Тим паче, тут мені треба продати бізнес та квартиру, аби переїхати до Варшави.
Я не знаю, що робити. З одного боку – кохання, а з іншого – сумніви щодо щасливого сімейного життя.
Що Ви можете порадити нашій молодій читачці?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!