В шлюбі я прожила всього два роки. Та я ніколи не мріяла про таке життя. Ілля дуже подобався батькам. Він син місцевого високопосадовця, інтелігентна, заможна людина. Тато завжди наказував:
– За такого хлопця треба обома руками триматися! Чудова партія!
А мене й вмовляти не треба було. Я щиро закохалась. Мабуть, тому й не помітила, що Ілля зовсім не той за кого себе видає. Він гарно залицявся, дарував квіти й дорогі подарунки. Думаю, будь-яка дівчина б розтанула. А як улесливо вмів говорити…
Ми зіграли дуже пишне весілля. В найкращому ресторані, запросили 350 осіб. Обирали все найдорожче – ведучих, гурт, танцівників. Лише мій тато витратив на це свято 10 тисяч доларів. Я вже мовчу про свекрів. Все місто говорило про наше весілля. Потім ми поїхали у подорож на Мальдіви, а коли повернулись за подаровані гроші придбали квартиру.
Так сталося, що минуло всього два місяці і я завагітніла. Ми цього не планували й Ілля зовсім не приховував невдоволення:
– Невже ти не могла про все подбати? Нащо нам вже дитина?
Я не розуміла, чому він мене звинувачує. Та вже за місяць збагнула, що мій чоловік просто не був готовий до дорослого подружнього життя. Він не збирався покидати гуляння і своїх друзів. Тепер я йому просто заважала. А всього за пів року мій коханий почав зраджувати.
– Як ти так можеш? Я вагітна, скоро народжувати, а ти до дівок ходиш?
– Це твоя провина, не треба було цієї дитини.
В сльозах я пішла до батьків. Сподівалась вони зрозуміють, скажуть розлучатися. Та тато, як відрізав:
– 10 тисяч доларів я видав на весілля, а ти вирішила розлучитись? Е, ні! Терпи! Він погуляє і схаменеться.
Та нічого не змінювалось. Я народила, а Ілля навіть свого сина на руки брати не хотів. Почав скаржитися, що я зіпсувала йому життя, а плач дитини йому не дає спати. Тоді я сказала, що хочу розлучитися. Реакція чоловіка мене буквально злякала:
– Ти мене осоромити хочеш? Та я тебе знищу! Залишишся сама на дорозі.
– Але ж ти мене не кохаєш?
– Це немає значення.
Кілька разів я намагалась його покинути, та він мене зупиняв, навіть у квартирі зачиняв. А тоді мене підтримали мої подруги. Вони допомогли виїхати до іншого міста, винайняли мені квартиру і знайшли адвоката. Врешті я розлучилась і навіть отримала гроші від чоловіка за половину квартири.
Батькам цей мій вчинок не сподобався. Рідний тато відмовляється зі мною говорити. А колишній усім в місті розповів, що весь час зраджувала й обібрала його. Та я щаслива, що нарешті вільна. Краще не мати нічого, жити на самоті, аніж з таким чоловіком. Грошей мені вистачило на невеличку однокімнатну квартиру на околиці. Та подруги допомогли мені зробити ремонт і знайти вживані меблі. Тепер я щаслива і ні про що не шкодую. Маю чудового синочка і житиму заради нього.
Як гадаєте, варто терпіти чоловіка заради грошей чи ні?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!