Мене звуть Світлана. Історія мого кохання й шлюбу починалася банально. Ми з Любомиром познайомилися на весіллі спільних друзів, закохалися, почали зустрічатися, а потім побралися. Жити в орендованій квартирі ми не хотіли, тому вирішили взяти кредит на власне житло й платити за нього, проте нам не вистачало на перший внесок. Тут втрутилися мої батьки й додали частину грошей, але і їх не вистачало. Тоді, чоловік попросив свою маму, Марію Петрівну допомогти нам.
Свекруха вирішила продати свою дачу та віддати гроші нам. Ми купили квартиру, самостійно робили ремонт. Дуже допоміг мій батько, адже він все життя пропрацював будівельником. Заселилися й спокійно жили до одного дня.
Декілька місяців тому мені зателефонувала свекруха й сказала, що їде до нас. Я думала, вона їде в гості, тому швиденько запекла качку та приготувала інші смачні страви. Проте коли я відчинила двері, то побачила, що Марія Петрівна стоїть з валізами. Вона зайшла у квартиру й сказала:
– Я вам гроші на квартиру дала, значить тепер буду жити тут, з вами.
Заперечувати я не стала та й не бачила у цьому нічого поганого. Звичайно, я чула про те, що зі свекрухами жити важко, але у нас з Марією Петрівною завжди були хороші стосунки, тому я не сильно хвилювалася. А дарма!
Я звикла готувати страви ввечері, аби вистачило на наступний день, але почала помічати, що до мого приходу свекруха з’їдає абсолютно все й нічого не готує. На мої питання, вона відповідає: “Тобі що шкода?”. Мені не шкода, але у мене немає стільки сили, аби щодня приходити додому з роботи та готувати їжу на всю родину.
Потім, я помітила як вона риється в моїх речах. Я звичайно запитувала її про це, але вона відповідала щось незрозуміле. Казала, що в такому ходити не можна, що ми з чоловіком взагалі скоро розлучимося й вона цю квартиру собі забере. Я говорила про це з чоловіком, але він мене не слухав та вступався за матір.
Одного разу я не витримала й вирішила змінити у квартирі замок. Я не пішла на роботу й викликала майстра. Ми дочекалися доки свекруха піде з дому й встановили новий замок у двері. Я зібрала усі її речі у валізи й виставила за двері. Після цього, я зателефонувала чоловікові й сказала, що терпіти усе це я вже не можу, нехай обирає з ким він буде жити: або зі мною, або з нею.
Коли свекруха прийшла й побачила речі у під’їзді, це її дуже обурило й вона одразу почала дзвонити Любомиру. Я не знаю, що він їй наговорив, але вона дуже розізлилася й почала кричати. Після цього вона поїхала до себе на квартиру.
Через деякий час, вона погрожувала сину, що відсудить у нас свою частину квартири. Я розповіла про це своїм батька й вони знайшли всю необхідну суму. Ми передали гроші свекрусі зі свідками, аби потім не було ніяких претензій.
Зараз ми з нею взагалі не спілкуємося та й вона цього не хоче. Навіть після того, як я народила сина нічого не змінилося.
Як ви вважаєте, чи варто миритися зі свекрухою?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!