Я перестав спілкуватися зі своєю мамою та молодшою сестрою років 15 тому, навіть більше. А все через те, що я захотів одружитися з Яною. Наречена не сподобалася моїй родині. Мама постійно дорікала, яка Яна погана, що вона мені не пара.
Однак, я все одно вибрав Яну. Після весілля переїхав з Івано-Франківська до неї до Львова. Поки ми збирали на квартиру, то жили в тещі Марини Василівни. Вона мене досить добре прийняла додому, ні разу не дорікала чи не принижувала. Через 2 роки ми нарешті переїхали на власне житло.
Мама з сестрою Вірю тоді приїхали до нас на новосілля, але гостина закінчилася сваркою. Адже вони робили зауваження щодо ремонту, меблів, побуду. І ми так пересварилися, що я сам вигнав їх геть з дому.
І от 15 років ми жили, наче чужі люди. Бачилися хіба в родичів у гостях, святах чи весіллях. Мама з Вірою принципово навіть не приїхали на хрещення наших дітей чи дні народження. Обходилися хіба привітанням по телефону.
Знаєте, я спершу намагався якось поговорити з мамою, з сестрою.Однак, мене ніхто не хотів слухати.
– Я прожила стільки років, краще знаю, яка тобі жінка потрібна. Ця Яна тобі точно не пара, то побачиш!
Але от живемо душа в душу 15 років. Добре, що наші діти і так мають бабусю та дідуся (теща і тесть). Вони їх люблять, приносять подарунки, кличуть у гості. Коли народився другий син Павлик, то теща ледь не щодня приходила до нас няньчитися.
У 2019 моя сестра Віра вирішила виїхати в Італію на роботу. І так от залишилася там жити по сьогодні. Однак, мамі гроші чи продукти досить рідко висилала. Хоча сама такі фотографії у Фейсбук викладає – то вона в ресторані, то десь на пляжі, то до Колізею поїхала.
Декілька місяців тому сталася прикра ситуація з мамою. Вона зламала дві ноги і була прикута до ліжка. Тому ми з Яною часто приїздили до неї, купували продукти, ліки, вдома прибирали. Самі ж розумієте, що людині з такими переломами важко навіть в туалет піти.
І от минулого тижня до мене неочікувано зателефонувала сестра:
– Слухай, не знати, що з мамою завтра станеться. Раптом її інфаркт чи інсульт хапне?
– То що ти пропонуєш?
– Забери маму до себе. А квартиру навпіл поділимо.
От була в мене надія, що сестра поміняється. Але ж ні. І навіть в такій прикрій ситуації шукала вигоду, а не думала про маму.
– Ні, я проти.
– Як це так? Відколи ти від нас переїхав, то я з мамою 15 років була. Ти її старший син і повинен…
– Я нікому нічого не повинен. Раз така мудра – приїзди додому і сама за мамою доглядай. Квартиру забирай, я не буду претендувати.
Ми до мами вже тиждень не їздимо. Та і вона сама перестала до нас телефонувати. Певно, Віра вже встигла поскаржитися.
Я навідріз відмовляюся далі спілкуватися з мамою чи з сестрою, чесно. Для мене це чужі люди, які не відіграють ніякої ролі в житті.
І я хочу, аби якомога більше людей прочитали цю історію. Вчіться на моїх помилках, будь ласка. Такі нахабні люди ніколи не міняються і будуть від вас вимагати більшого
Тому прошу – не спілкуєтеся з ними. Чи то батьки родичі, сестри або ж брати. Побережіть свої нерви на щось краще.
Такі родичі можуть виправитися чи ні? Є шанс, що наш читач налагодить з стосунки?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!