Наша мама звикла жити лише для себе, і через це ми з сестрою досі ображені на неї. Зараз їй 58 років, мені 30, а сестрі 28. Матері в нашому житті практично не було, вона завжди думала про свої потреби і взагалі не займалася нашим вихованням. Всі труднощі підліткового віку, всі хвороби та проблеми з нами пережила бабуся, на яку нас вона залишила.
Згодом саме від бабусі ми з сестрою отримали квартиру. Зараз проблема полягає в тому, що матір вирішила, що ця квартира також належить їй і всіма способами намагається її відібрати. Мене просто злить така несправедливість. Матері все життя було на нас абсолютно байдуже, вона не дала нам ні копійки, а ще взагалі не приділяла нам увагу. Все робила бабуся і забезпечувала нас також, правда, ми з сестрою розуміли цю складну ситуацію, й після закінчення школи одразу пішли на роботу, щоб не обтяжувати один одного.
А матір тим часом поїхала в Італію, ще 15 років назад. Не знаю, що вона стільки років робила в тій Італії, але приїхала з пустими руками, грошей нам не висилала, та й взагалі практично не приїжджала. Ми з сестрою незаміжні, тому продовжуємо разом проживати в двокімнатній квартирі. Кожна з нас відкладає кошти і в майбутньому хочемо розміняти це житло на дві однокімнатні з доплатою. Правда, матір має своє бачення щодо цієї ситуації.
Вона повернулася й також проживає з нами, хоча формально прав на це житло взагалі не має, бабуся нам передала квартиру і спадок. Однак мама говорить, що має ще пів року, щоб оскаржити заповіт. Вона впевнена, що квартира належить їй, бо вона – донька, а ми – онуки, дальші родичі. З одного боку я її розумію, однак вона просто покинула нас і свою матір, не питала, чи ми маємо за що харчуватися, за що купляти ліки бабусі, тим паче що в останні роки вона була дуже хвора.
Це ж зручно ось так приїжджати на все готове. Атмосфера вдома вкрай напружена, і ми не знаємо, як вчинити далі. Матір запропонувала нам альтернативу – я і сестра маємо купити їй квартиру з власних заощаджень. Бо ми все-таки її діти і повинні хоча б чимось забезпечувати. Судитися з нею не хочеться, але вона не заслуговує того, щоб ми їй віддали всі свої заощадження.
Що Ви порадите в такій ситуації?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!