Не думала, що на старості років опинюся в подібній ситуації. А все тому, що хотіла трохи самій собі подякувати за тяжку роботу в Італії.
Річ у тому, що я 17 років пропрацювала в Італії. Спочатку я заробляла не так багато, ще поки мову вивчила… Я сама вдова, але у мене троє дітей: два сини та дочка.
Спочатку я попала до італійки, де мені платили тисячу євро за її догляд. Але практично усю зарплату я висилала дітям, собі хіба 100 євро залишала на дрібні витрати. Бо за житло і продукти я нічого не платила, а одягу в мене було свого вдосталь.
Моя синьйора завжди витріщала очі, коли я розповідала про своїх дітей.
– Як ти можеш висилати їм гроші, якщо вони вже такі дорослі? – питала Джесіка. – У нас навпаки діти починають дбати про старших батьків! Ти робиш якусь дурницю!
Вона все мені це повторювала, а я не брала до голови, бо в Україні часто все навпаки. У неї я пропрацювала 6 років. А потім пощастило знайти роботу, де мені платили значно більше. Поки мої подруги відкладали собі на квартири я все ще висилала гроші дітям.
А в один момент я зрозуміла, що і за себе треба подбати і мати окреме житло. Тож вирішала, не говоривши дітям відкладати собі на квартиру. Звісно вони відчули різницю в грошах, коли побачили, що сума тепер нижча і навіть почали свої невдоволення висловлювати.
Та я вже налаштувалась рішуче. Тим більше усі гроші, які я встигала висилати вони просто проїдали і пропивали, нічого не відкладали і чемно чекали на нові євро.
Щоб назбирати гроші для квартири мені знадобилось три роки. Я утнула наступне: приїхала нишком від дітей, обрала квартиру, купила, зробила все необхідне з документами і повернулась на роботу.
А після цього я з чистою душею вирішила відкласти грошей дітям і повернутись додому назавжди. Кожному це вийшло по 8 тисяч і я вручала кошти просячи аби вони хоча б відклали їх собі на якусь нерухомість.
Зрештою, по поверненню діти дізнались про мою квартиру. Чесно кажучи я не розраховувала на таку різку реакцію. Вони одразу в скандал чому я все приховала.
– Мамо! А кому квартира дістанеться! У мене двоє дітей! А в мене троє! – сперечались діти, а я не знала куди маю подітися.
Діти пересварилися між собою, а я зрозуміла, що десь у їх вихованні припустилася помилки, якщо їх цікавить лише матеріальне. Але вони вимагають, щоб я чітко обрала кому належатиме квартира.
Але ж собою ще ніхто нічого не забрав! Зрештою, де усі ті гроші, які я висилала? Вже б давно купили своє!
Як мені їм пояснити, що квартира це лише моя справа?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився з нами читач сторінки “Пошепки”. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть свою історію і команда наших редакторів поділиться нею з іншими читачами. Надсилайте на пошту [email protected]
Напишіть нам в коментарях у Facebook!