В моєму житті склалася складна ситуація щодо квартирного питання, не знаю, як знайти правильний вихід. Зараз розкажу все детальніше. На мене, брата та матір приватизована квартира, раніше батьки здавали її в оренду. Ще три роки тому я одружилася, зараз у нас щасливий шлюб, мені – 26, чоловікові 31, нещодавно народила доню. Мої батьки проживають у великій чотирикімнатній квартирі, але ми з чоловіком не хотіли їх тіснити, тому переїхали в цю приватизовану квартиру. Загалом з батьками залишився брат.
Коли ми жили разом, то іноді конфліктували. Чоловік у мене скупий, обидві наші родини скидалися на їжу і господарські потреби, а чоловік все враховував, змушував збирати чеки, я вела книгу обліку. Іноді були сутички з мамою, що дуже багато на їжу пішло. Мама любить купити ікорку, ковбаску, тортик і інші ласощі. Але моєму чоловікові це не подобалося, тому згодом всякі ласощі матір почала купляти за всі рахунок, і пригощала нас. Мама не дуже любить прибирати, може запросити клінінг, аби самій підлоги не мити. Чоловік ці витрати не приймав.
Загалом, коли я була вагітна, ми поговорили з мамою, і вона відмовила квартирантам на черговий термін продовження оренди. Ми з чоловіком зробили до народження дочки невеликий ремонт, замінили частково техніку, купили дитячу і собі спальню. Чоловік тоді дуже добре заробляв. У тата з мамою теж пристойний дохід, брату вони оплачують навчання.
Ми з чоловіком, коли доньці було 6 місяців, відкрили маленький бар. Але почалася пандемія і все стало валитися, як картковий будинок. Чоловік залишився без роботи, я з дитиною, бар не розкрутився і був закритий, у батьків (торгівля будматеріалами) доходи впали в 3 рази, з’явилися борги по кредитах, по квартплаті, по орендах.
Ми стали економити, але нічого не допомагало, грошей все одно немає. Тоді батьки і вирішили продати приватизовану квартиру, в якій ми зараз живемо, а нас переселити назад до себе до кращих часів.
Колись мама хотіла, щоб ми з братом переписали свої частки на неї, щоб легше було продати квартиру, якщо що. Але потім я вийшла заміж і цієї ідеї не втілили, але я обіцяла це пам’ятати і не перешкоджати. Власне, в чому проблема: якщо мама продає квартиру, то я хочу отримати свою третину й чоловік мене в цьому підтримує. Але у батьків борги, автокредит, кредит на заміський будиночок і споживчі кредити. Вони через пару років підуть на пенсію і закриють свій невеликий бізнес. Природно, пенсії буде не вистачати і тому вирішили продати невелику квартиру, а всі гроші мама хотіла пустити на кредити, добудову будинку (влітку з онуками там час проводити), машину нам, брату і що залишиться покласти під відсотки.
Але ми з чоловіком вважаємо, що мама повинна віддати нам мою третину, ми хочемо пожити у неї рік, накопичити (чоловік знайшов роботу з непоганим, але значно меншим заробітком) взяти іпотеку і за допомогою нашої частки купити квартиру мрії.
Батьки проти і брат теж. Вони вважають, що всі гроші повинні належати батькам, бо давали квартиру хоч і з урахуванням дітей, але належить вона мамі. Через це у нас постійні скандали. Тепер чоловік не згоден взагалі продавати квартиру, бо ми хочемо завести другу дитину. Але без продажу, батьки не зможуть виплатити кредит.
Батько сказав, що ми з чоловіком не даємо їм з мамою жити і зганяємо їх в могилу. Якщо ми не дамо продати квартиру, то мама від нас відмовиться, тому що я їй обіцяла не перешкоджати продажу. Мама згодна відписати мені частку в своїй квартирі, щоб ми не відчували себе обділеними. Але чоловік проти, щоб мати якісь справи з тещею.
Я не знаю, чию сторону прийняти. Хоча чоловік періодично говорить, що частка моя дошлюбна і я сама повинна вирішувати, але він проти продажу і перестане мені довіряти, якщо я наважуся продати без його схвалення. Я заплуталася, не хочу ні з ким лаятися, але і жити з дітьми хочу нормально.
Як ви думаєте, хто з нас має рацію: батьки або ми з чоловіком? Чи маю я моральне право вимагати свою частку? Невже батьки так образяться, що перестануть спілкуватися зовсім? А внуки?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!