Дорогі жінки, зраду не тільки можна, а й потрібно пробачати! Після 5 років поневірянь я заплющила очі на походеньки коханого, і ми разом уже другий десяток

Я не вважаю правильною ту думку, яка каже нам іти від чоловіків після їхньої зради. У сімейному житті трапляються різні непорозуміння. І важливо знайти спільну мову, обговорити ситуацію і знайти з неї раціональний вихід. Сварками та скандалами ви не зробите краще нікому.

Мій шлюб врятувала моя ж мати. Якби не вона, то навіть не знаю, що зі мною було б зараз. Точно не скажу, але впевнена, що нічого хорошого не трапилося б. 

Сьогодні хочу поділитися цим досвідом з вами, щоб ви не повторяли моїх помилок. 

Одружилася я, коли мені був 21 рік. Нареченим став мій колишній однокласник. Ніколи навіть повірити не могла, що колись ми будемо разом. Але в дорослому житті все по-іншому. Зникає наївність і нікому не потрібна гордість.

Сергій тоді якраз з армії повернувся. Ми трохи позустрічалися і одразу вирішили зіграти весілля. Моїй матері це сильно не сподобалося. Не такого зятя вона хотіла бачити у своєму домі. Казала, що він ще надто молодий для заміжжя – йому ще гулянки в голові. Але я неньку слухати не хотіла. Як і всі дівчатка, була закохана до нестями у свого обранця. Щоб запевнити матір, що Сергій – хороший сім’янин, я навіть  малюка народити йому поспішила.  

Спочатку чоловік з усім справлявся, а тоді, здається, сильно втомився від своїх обов’язків. І з грошима справи були так собі, а я ще й ввімкнула в собі капризну панянку. Визнаю, що зі мною тоді було не дуже легко, як і з дитиною.

І доки я вдавала примхливу даму, Сергій натрапив на іншу жінку, яка була куди поблажливішою та піддатливішою. Ще й не вимагала нічого взамін. Вона виявилася трохи старшою за мене. Жила у будинку навпроти. Тож чоловік після роботи почав заходити до неї, а не у дім навпроти, де були ми з малюком. Пів року я про це навіть не здогадувалася. Навіть подумати не могла, що коханий здатен на зраду. Єдине, що мене турбувало – його часті відрядження і затримки після роботи.

А через деякий час він сам мені все розповів.

Сумна азіатка, яка користується телефоном і горем, плаче сама в лікарні,  жінка, яка чекає на лікаря перед кімнатою в Іку, відчуває стрес і  стурбованість своїм чоловіком через невідкладну аварію. — Проблема, кімната  -

Сергій просто сказав, що йде від мене, бо знайшов кращу жінку. Остання і вислухати може, і пожаліти його, і не вимагає стільки, скільки прагну я. Ця новина мене сильно зачепила. Я і плакала, ледь на коліна перед коханим не падала, щоб він тільки залишився з нами.

Але він пішов.

Підтримку я шукала у мами. Вона ж із самого початку мене попереджала, що так буде. Дарма я її тоді не послухала. Далі я почала шантажувати Сергія аліментами і дитиною. Думала, це змусить його повернутися. Але і тут Сергій знайшов вихід із ситуації. Він сам ходив у садок до сина, щоб бачитися з тим, а аліменти скидав мені на карточку. 

У мене нічого не вийшло.

Я довго відходила від розлучення, а тоді вирішила вийти заміж вдруге. Хотіла так подражнити колишнього. Коли про це дізналася мама, то почала мене відмовляти. Казала, що це буде великою помилкою. Краще змиритися, перечекати, а там легше стане. У мене, до слова, і справді були два кавалери на той момент. Але жодного з них я не любила. Тільки про Сергія постійно думала. Але бажання насолити йому взяло гору. Через рік я подала з одним хлопцем заяву в РАЦС.

Сергієві до цього не було діла. Він ніяк не відреагував на мої маніпуляції. Мені довелося розлучитися вдруге. Вирішила, що й справді краще просто змиритися і відпустити.

А потім я дізналася від сусідів, що Сергій з новою дружиною жив дуже погано. І в їхньому житті нічого не ладилося. Потім минуло ще 4 роки і колишній зачастив до нас із дитиною. Мені такі зміни дуже імпонували, бо я й досі кохала його.

Прощальні її слова були: « За що ти так зі мною?» А колись… Він так любив  зиму – Особлива

Сергій вдавав, що приходить погратися з малям, але насправді він також хотів мене бачити. З часом Сергій подав на розлучення і повернувся до мене. Ми нарешті порозумнішали, набралися досвіду. Я знайшла в собі сили пробачити зрадникові. Зрештою, на цьому наполягала і мама. казала, що нарешті він нагулявся і збагнув цінністю власної сім’ї. Цього разу я її послухала. 

І ось уже понад 20 років ми разом. Живемо душа в душу, поставили сина на ноги, няньчимося з внуками. 

Відтоді у нас і сварок серйозних не було. Ми нарешті навчилися розуміти одне одного, слухати та пробачати. А спогади про минуле для нас під забороною. Що було, того вже немає.  Тепер можу тільки уявити, як би склалося моє життя, якби я відмовила Сергієві. Через власну гордість могла втратити своє щастя.

А ви змогли б пробачити зраду?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Ivanna
Adblock
detector