Усе життя присвятила дітям, щоб на старість залишитися самотньою і немічною

Кожні батьки рано чи пізно постають перед вибором: жити для себе чи для дітей. І часом здається, що знайти баланс між цими двома гранями вкрай важко.

Сьогодні з нами власною історією поділилася одна жінка, яка присвятила все життя дітям, а потім залишилася цілком самотньою.

Марія жила тільки заради своїх дітей. Усе майно, яке вона нажила, віддавала коханому синові та любій доні. А дарма! Тепер про неї уже ніхто не подбає, аж прикро про таке думати.  Марія ж і на власному житті хрест поставила, і на догляд за собою і на відпочинок – тільки б діткам добре жилося. Знайомі та подруги несхвально кивали головами, попереджали, що так воно все й вийде, але молода і наївна Марія в подібне вірити відмовлялася. Хіба ж може бути так, що ти для когось все, а вони тобі нічого?

Виявилося, що може.

Прокидатися доводилося рано, бо дорога до роботи далека. А там ще й про дітей подумати треба, щоб поснідали свіженьким і одяглися добре.  Від 5 ранку на кухні чаклувала: суп варила, бутерброди робила, нарізала ковбасу та сир. Далі будила діток і вже знесилена бігла на роботу. Тоді поверталася ввечері, прибирала, знову ставала до плити. Далі уроки з дітками вчила, а зранку все починалося із самого початку.  Втомлювалася Марія дуже сильно, але іншого вибору не було. Потрібно було самотужки прогодувати двох дітей. 

Чоловік пішов до іншої, навіть оком не моргнувши ще коли в них молодша донька народилася. Опісля ні життя Марії, ні її дітей не хвилювало чоловіка. Якісь так копійки, які називав аліментами, кидав раз у кілька місяців, а далі й того не стало. Далі його нова жінка завагітніла і на тому зв’язки з першою родиною обірвалися. Чула Марія, що він навіть будинок збудував для коханки, машину купив. Словом, робив усе те, що навіть не намагався робити для неї. 

Тим часом його колишня дружина крутилася, як муха в окропі.  Хотіла забезпечити діям хороше майбутнє. Виховала. Вивчила. Заміж видала. Квартиру навіть купила доньці. Потім свою продала, щоб синові купити з невісткою. А сама жила у маленькій квартирці, що ще їй від покійної бабусі дісталася. 

Сусіди, коли чули історію Марії, теж кивали головами, співчутливо поглядаючи на жінку. Жаль їм було матері, яка до самої старості крутилася, щоб діти все мали, а ті навіть в гості дог неї не заїжджають. До дітей Марія їхала сама. І то для того, щоб з онуками посидіти, бо в дітей справи. 

Постійно привозила їм усе домашнє, бо мала за містом ділянку, куди постійно їздила обробляти землю.

Марія так старалася, бо була переконана, що дітвора віддячить їй тим же. А на самотню старість та навіть не надіялася. А тут он як вийшло. Здавалося б, діти, онуки – щаслива сім’я. Але немає в цій історії бабусі, бо вона нікому не потрібна. Про Марію в родині взагалі забули. Вона постаріла, стала немічною, отже помагати вже не могла, тому й користі з нею не було. А немає користі, то не потрібна і мати.

Щоб якось виживати, жінка продавала на ринку овочі з городу, в’язала речі, але й того було надто мало.

Далі старість та недуги взяли своє. Злягла трохи. Усе це  – відголоски молодості, коли Марія себе зовсім не шанувала.  Дуже важко давалося їй усвідомлення того, що діти відвернулися від неї. Що навіть в аптеку за ліками піти нікому. Навіть телевізора в домі не було. Доводилося просто сидіти і дивитися у вікно, виглядаючи з нього рідних. Але ніхто так і не приходив.

У дітей свої турботи. 

Приїхали тільки два рази. І то на великі свята. А потім зникли. Ось так Марія залишилася сама.  Не те що доглядати, тут навіть поговорити не було з ким. Хіба що сусіди і то половина знайомих у же давно на тому світі. 

Так і доживає свій вік Марія у чотирьох стінах сама.

Чи повинні діти заходити батьків у старості?

Що думаєте про дітей Марії?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Ivanna
Adblock
detector