У громадському транспорті можна зустріти різноманітних попутників. Інколи це приємні й доброзичливі люди, але дуже часто доводиться мати справу з абсолютно протилежними особистостями. Через них псується настрій, з’являється роздратування й невдоволення.
Ми підготували для вас добірку історій, коли людям справді не пощастило із компанією в транспорті, але вони не розгубилися і вирішили поділитися своїм обуренням з іншими користувачами соціальних мереж.
Інколи доводиться мандрувати з неочікуваними попутниками
“Здається, вони до мене підкрадаються…”
“Незнайомий чоловік вирішив, що має право розкласти свою валізу на чужій полиці в купе”
“Чоловік вирішив не відмовляти собі у задоволенні і максимально відкинути сидіння, незважаючи на те, що я ззаду навіть не можу поворухнутися”
Сидіти поруч з таким попутником – найогидніше покарання
Волосся в підстаканнику як бонус від авіакомпанії
“Почувайте себе як вдома!”
Залишається сподіватися, що у цих дредах не завелися ніякі мікроорганізми
“Мабуть, канапкою все ж доведеться ділитися…”
Хтось дійсно дуже голодний
“Ні, це не моя нога”
“Я б радів такому попутнику, якби не мав алергії на котячу шерсть”
Коли віолончель твій найкращий і найдорожчий друг, який заслуговує на окреме місце
“Важко уявити, що твориться вдома у таких осіб”
“З таким пасажиром приємно їхати в одному вагоні. Він культурніший, ніж більшість людей”
Людям часто начхати на оточуючих
Дві сторони медалі: відкинута спинка спереду приносить одній людині комфорт, а іншу змушує страждати
Коли хочеться, аби ноги вільно дихали й не затікали
Так виглядає неповага до інших пасажирів, яким точно не хочеться сидіти під чиїмись ступнями
На кінець хочеться поділитися з вами цікавою історією, яку нам розповіла наша читачка:
“Поїзд Київ – Одеса. За 5 хвилин до відправлення я зайшла у вагон і зайняла своє місце. У купе вже сиділа бабуся. Поїзди рушив і я звернулася до старенької з проханням встати на хвилинку, щоб я могла поскладати свій багаж. У відповідь жінка почала допитуватися:
– А де ваше місце?
– Ось тут.
– Цього не може бути, бо провідник сказав мені, що цей пасажир не з’явився.
– Як бачите, я прийшла.
Пенсіонерка почала кричати й обурюватися, мовляв, я не маю квитка і взагалі провідник їй першій дозволив там розміститися. Однак коли бабусю все ж попросили звільнити моє законне місце, вона люб’язно попросила обмінятися полками за диню. Я погодилася. Хіба не можна було так зробити одразу?”
А які попутники вам трапляються у громадському транспорті? Чи є у вас цікаві історії?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!