Я раніше думав, що кинути жінку з дитиною – то великий гріх. А тепер розумію: без цього, буває, не обійтися… Марину я любив ще зі школи. Така ж вона мені гарна! Зроду наче не бачив такої вроди. От я її в дочекався: відгуляли ми випускний та й забрав я її заміж. Тоді думалося, що це найкраще в моєму житті рішення. Але ж я був ще молодий… Не знав, що з жінкою до весілля пожити треба! Марина, як виявилося, зовсім непутяща хазяйка. Вона ні прибрати сама не може, ні приготувати…
Вдома такий безлад завжди, що й у свиней чистіше. Аби жити нормально, приходилося мені приїжджати з роботи та наводити порядки самому. Але й то ще можна було якось терпіти. От як народилася в нас дитина… Ото тоді я вже почав за голову братися: у мене зʼявилося вдвічі більше обовʼязків. В памперси, і годування, і прибирання… А Марина тільки те й робила, що по клубах та подругах тинялися! Втомилася вона, бачте, дома сидіти!
Напишіть нам в коментарях у Facebook!