Я вийшла заміж у 20 років. Чоловік мені ще в церкві обіцяв, що буде на руках носити. І своєї обіцянки дотримувався.
Олексій виявився дуже хорошим та чуйним. Дозволив мені не працювати та сам утримував родину. Все, що треба – одразу купував, від продуктів до дорогих подарунків. Звісно, я займалася хатніми справами, готувала смачненькі страви чоловікові, няньчила дітей.
Колишні подруги мені завжди дорікали. Мовляв “от ти сядеш йому на шию, а потім він знайде якусь коханку та кине тебе”. Але це була звичайна заздрість. Адже я бачила, що вони нещасні в шлюбі. У когось чоловік пияк, в іншої весь час лежить на дивані та не приносить ні копійки додому, третя взагалі розлучена і самотужки виховує діток. Звісно, вони всі будуть мені заздрити. Такого чоловіка ідеального знайшла!
Ми об’їздили майже весь світ, влітку обов’язково відпочивали на морі чи десь у горах. Дітки навчалися у приватній, дорогій школі. Наші шафи тріщали від гарного одягу, модного взуття. Діти (а в нас їх 3) мали по новому телефоні, ноутбуці та ще окремі величезні кімнати. Олексій сам побудував великий, заміський будинок. Басейн, сад, римська баня та фінська сауна. Я просто насолоджувалася життям на повну.
Однак, хтось певно наврочив все-таки з подруг. Зараз мені 43, ще молода та красива. Діти навчаються закордоном давно та не планують повертатися в Україну. І от ми з Олексієм за останній рік наче дуже віддалилися один від одного. То йому вже не так подобається мій борщ, то піде ночувати у вітальню, а не зі мною в ліжку. Пропоную кудись поїхати та відпочити – Олексій киває головою “ні”.
А потім почалися суперечки та сварки. І через якісь дрібниці. То я не так поскладала посуд, не забрала одяг з прання, погано постелила скатертину. Наче от він на мені зганяв всю свою злість через роботу.
Тільки місяць тому Олексій зізнався, що має іншу жінку. Звісно, вона за мене молодша (їй тільки 30 виповнилося), красивіша, струнка.
– У нас скоро буде дитина. Давай розлучимося спокійно, без скандалів. Діти вже дорослі та зрозуміють нас.
Я не влаштовувала сцени ревнощів, не робила істерику, не намовляла дітей проти Олексія. Після розлучення чоловік залишив мені машину та поділив майно. На ті гроші я купила собі невеличку квартиру-студію, дещо відклала у банк.
Поки мені грошей вистачає. Однак, я розумію, що довго на них не проживу. Адже я 23 роки не працювала, навіть не знаю, як правильно роботу шукати. І хто мене візьме? Зараз всі роботодавці молодь шукають, я точно нікому не підійду. Хіба йти на базар та овочі продавати чи касиром в АТБ.
Подруги замість того, аби мене підтримати, почали наче зловтішатися. Кожна дорікала “а ми тобі казали, що він тебе кине”, “все, закінчилася твоя казка”, “думаєш, він з такою неробою хотів все життя провести?”.
Я не знаю, як почати життя спочатку. Як піти на роботу працювати? У мене вже руки опускаються!
Що Ви можете порадити нашій читачці?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!