Не багатьом жінкам вдається знайти щастя у шлюбі і я насправді дуже їм заздрю. Одружилася я ще зовсім молодою — мені було всього лиш 20 років. Я всю душу вкладала в наш шлюб і вважала його надійним і щасливим. Одразу після весілля я народила Олександра, а через три роки завагітніла Ігорем. Я була дуже щаслива, кохала своїх хлопців до нестями і все робила для їхнього добробуту.
Так пройшло 25 років щасливого сімейного життя, хлопці наші вже дорослі, також мають свої сім’ї. Залишилися ми з чоловіком вдвох і насолоджувалися спокоєм, стали чекати онуків.
Згодом мій чоловік почав себе дивно поводити. Зі мною він поводився так, як і колись, але він змінив зачіску, придбав багато нових молодіжних речей, запустив бороду і став відвідувати дорогі салони. Я почала думати, що, можливо, у нього криза середнього віку, але нічого не могла з цим зробити. Він просто витрачав багато грошей на спортзали, процедури, фірмові речі, і наш сімейний бюджет відчув ці витрати. Я відкладала кошти дітям, хоча вони у нас вже не брали, сказали, що самостійні, і тепер вони нам будуть допомагати. Вони в мене молодці, але мені все одно хотілося то онукам щось гарне купити, то невістці. От недавно в чоловіка був ювілей і він промовив тост:
– За нове та яскраве життя!
Мене ці слова трохи вразили, але я не акцентувала на цьому увагу. Згодом чоловік став затримуватися на роботі і я навіть думки не припускала, що його “нове та яскраве життя” пов’язане з іншою жінкою. Нещодавно я дізналася, що вони зустрічаються вже протягом року, у них там велике кохання. Ця жінка сама мене зустріла на вулиці і все розповіла. Їй близько 30 років, висока, доглянута. Чоловік мені нічого не розповідає, а навпаки — дбайливо ставиться до мене, напевно, відчуває свою провину. Найгірше було, коли ця жінка зателефонувала мені і сказала:
– Ви ж з чоловіком добре прожили життя, так дайте і іншим таке щастя.
Я просто мовчки поклала слухавку. Мій чоловік такий щасливий, немов окрилений, а коли я думаю про причину його радістю, мені стає дуже боляче. В той період у нас мало бути 25 років з дня нашого весілля і ми ще раніше замовили ресторан. Я як думала про це святкування, мені було дуже неприємно і тоді я наважилася поговорити з чоловіком. Я спокійним тоном спитала, чи це правда, а він відповів, що дуже кохає її, а зі мною живе з почуття вдячності.
Тоді я сказала, що не тримаю його, він може іти. Він зібрав речі в той же вечір. Нещодавно я дізналася, що його кохана вагітна. Не знаю, як довго триватиме їхнє сімейне щастя, але моє було зруйноване вщент. Тепер я намагаюся дійсно жити для себе, але відчуття того, що мене просто використали і викинули з життя не покидає. Змиритися з таким вчинком чоловіка я не можу, і нові стосунки тепер взагалі не хочу. Краще проживу в самотності, ніж знову відчую такий біль.
Як Ви вважаєте, чи правильно зробила жінка, що відпустила чоловіка?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!