59 мені зараз. У мене є дві доньки та троє онуків. Нещодавно моя старша донька прийшла до мене в гості

Мені 59 років. Я виростила та виховала двох донечок. Зараз вони вже давно заміжні та живіть окремо від мене. Зі своїм чоловіком я розлучилася приблизно 10 років тому. Коли ж моя молодша донька вийшла заміж, 4 роки тому та з’їхала від мене, я справді відчувала полегшення і спокій. Нарешті я перестала під когось підлаштовуватися, навчилася жити для себе. На кухні господарюю самотужки, готую свої улюблені страви, прибирати стало значно менше, у вільний час мені ніхто не заважає.

Я завжди любила бути наодинці і мені ніколи від цього не було самотньо. У мене завжди є чим зайнятися: подивитися телевізор, погуляти в парку, почитати книгу, або ж просто попити чай.

Ви не робіть поспішних висновків, я дійсно люблю свою сім’ю та виростила їх гідними та добрими людьми.

У мене вже є троє онуків — двох хлопчиків народила моя старша донечка, а молодша недавно дочку. Із зятями мені пощастило, всі живіть у лагоді та любові, родини свої вони забезпечують.

Коли мої донечки збиралися виходити заміж, то я одразу їх попередила, що не зможу часто сидіти з онуками, я дійсно втомилася і хочу трішки пожити для себе. Декілька годин на тиждень я можу посидіти та побавити, але ставати нянькою кожного дня я не збираюся.

По-перше, я ще працюю. По-друге, у мене вже не ті сили, що були раніше, а за маленькими дітьми потрібно бути активними, а мені це дійсно важко. Перший син моєї дочки досить непосидючий, я швидко втомлююся поруч з ним.

У мене ж почало налагоджуватися своє особисте життя. Зараз зустрічаюся з досить цікавим чоловіком. Ходимо часто на прогулянки, в кіно, на каву. Поки мої донечки жили зі мною, то жодних відносин собі не дозволяла, а тепер хочу порадіти своєму життю.

Я вклала всю свою енергію та любов у своїх донечок, від чоловіка сильної допомоги не було, все на собі тягнула. А тепер настав час пожити для себе, та насолоджувати безцінними моментами.

Я не дозволяю залишати маленьких дітей у себе з ночівлею. Коли я була молода, мені ніхто не допомагав, народили, нехай вчаться самотужки ростити. На те вони й батьки.

Тиждень тому у мене гостювала моя старша донька, сказала, що дуже хоче вийти на роботу. Молодшого сина в садок ще не хочуть брати, бо малий, 2 рочки. Няню шукають вже понад місяць, знайти ніяк не можуть. Прийшла до мене та сказала, давай я тобі погодинно буду оплачувати, а ти підеш з роботи і будеш сидіти з нашими дітьми.

Я відмовилася. А вона ображається, каже, що у всіх родичі допомагають, а я як не рідна.

Я стараюся їй пояснити, що я теж людина і поки маю можливість, хочу трішки прожити для себе, і так, як мені зручно. Я вже не дуже молода та й нікому нічого не винна. Я своїх сил не шкодувала коли ростила доньок, ось і вони нехай тепер ростять своїх.

Молодша донька зі мною погодилася і стала на мою сторону, а старша й надалі вважає поганою бабусею. В її розумінні я повинна готувати її онукам, виховувати, коли вона на роботі, гратися з ними, прибирати. Каже, що я перетворилася в справжню егоїстку.

А я навпаки вважаю, що це з її боку егоїзм, так думати про мене. Вона навпаки повинна мене зараз підтримувати та радіти, що у мене в житті немає нескінченних проблем. Я прекрасно розумію, що з кожним роком сил у мене стає все менше, і одного дня мені може знадобитися допомога моїх дітей, можливо, і вони схочуть відвернутися від мене, але я їх дійсно люблю, дуже сподіваюся, що вони мене зрозуміють.

Дуже хочу, щоб донька перестала на мене тримати образу.

Як ви вважаєте, чи правильно вчинила жінка?

Lida
Загрузка ...

цікаво

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: