Мені 59 років. Я виростила та виховала двох донечок. Зараз вони вже давно заміжні та живіть окремо від мене. Зі своїм чоловіком я розлучилася приблизно 10 років тому. Коли ж моя молодша донька вийшла заміж, 4 роки тому та з’їхала від мене, я справді відчувала полегшення і спокій. Нарешті я перестала під когось підлаштовуватися, навчилася жити для себе. На кухні господарюю самотужки, готую свої улюблені страви, прибирати стало значно менше, у вільний час мені ніхто не заважає.
Я завжди любила бути наодинці і мені ніколи від цього не було самотньо. У мене завжди є чим зайнятися: подивитися телевізор, погуляти в парку, почитати книгу, або ж просто попити чай.
Ви не робіть поспішних висновків, я дійсно люблю свою сім’ю та виростила їх гідними та добрими людьми.
У мене вже є троє онуків – двох хлопчиків народила моя старша донечка, а молодша недавно дочку. Із зятями мені пощастило, всі живіть у лагоді та любові, родини свої вони забезпечують.
Коли мої донечки збиралися виходити заміж, то я одразу їх попередила, що не зможу часто сидіти з онуками, я дійсно втомилася і хочу трішки пожити для себе. Декілька годин на тиждень я можу посидіти та побавити, але ставати нянькою кожного дня я не збираюся.
По-перше, я ще працюю. По-друге, у мене вже не ті сили, що були раніше, а за маленькими дітьми потрібно бути активними, а мені це дійсно важко. Перший син моєї дочки досить непосидючий, я швидко втомлююся поруч з ним.
У мене ж почало налагоджуватися своє особисте життя. Зараз зустрічаюся з досить цікавим чоловіком. Ходимо часто на прогулянки, в кіно, на каву. Поки мої донечки жили зі мною, то жодних відносин собі не дозволяла, а тепер хочу порадіти своєму життю.
Я вклала всю свою енергію та любов у своїх донечок, від чоловіка сильної допомоги не було, все на собі тягнула. А тепер настав час пожити для себе, та насолоджувати безцінними моментами.
Я не дозволяю залишати маленьких дітей у себе з ночівлею. Коли я була молода, мені ніхто не допомагав, народили, нехай вчаться самотужки ростити. На те вони й батьки.
Тиждень тому у мене гостювала моя старша донька, сказала, що дуже хоче вийти на роботу. Молодшого сина в садок ще не хочуть брати, бо малий, 2 рочки. Няню шукають вже понад місяць, знайти ніяк не можуть. Прийшла до мене та сказала, давай я тобі погодинно буду оплачувати, а ти підеш з роботи і будеш сидіти з нашими дітьми.
Я відмовилася. А вона ображається, каже, що у всіх родичі допомагають, а я як не рідна.
Я стараюся їй пояснити, що я теж людина і поки маю можливість, хочу трішки прожити для себе, і так, як мені зручно. Я вже не дуже молода та й нікому нічого не винна. Я своїх сил не шкодувала коли ростила доньок, ось і вони нехай тепер ростять своїх.
Молодша донька зі мною погодилася і стала на мою сторону, а старша й надалі вважає поганою бабусею. В її розумінні я повинна готувати її онукам, виховувати, коли вона на роботі, гратися з ними, прибирати. Каже, що я перетворилася в справжню егоїстку.
А я навпаки вважаю, що це з її боку егоїзм, так думати про мене. Вона навпаки повинна мене зараз підтримувати та радіти, що у мене в житті немає нескінченних проблем. Я прекрасно розумію, що з кожним роком сил у мене стає все менше, і одного дня мені може знадобитися допомога моїх дітей, можливо, і вони схочуть відвернутися від мене, але я їх дійсно люблю, дуже сподіваюся, що вони мене зрозуміють.
Дуже хочу, щоб донька перестала на мене тримати образу.
Як ви вважаєте, чи правильно вчинила жінка?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!