Христина ніколи і не жила заможно, однак цього року найбільше відчувався брак коштів. Вона з чоловіком виховувала трьох дітей, поки він не поїхав за кордон на заробітки, працював там три роки, а згодом пропав. Христина дуже хвилювалася за чоловіка, всіх друзів підняла на ноги, поки не дізналася, що чоловік там з іншою жінкою. Розчаруванню не було меж. Згодом він зателефонував, сказав, що кохає іншу, однак від дітей не відмовляється, буде платити аліменти.
Добре, що хоча б на квартиру не претендував, яку сам колись купив, залишив Христині і дітям. Іван присилав кошти для дітей, але суми були настільки мізерними, що вистачало лише на їжу. Сама ж Христина працювала вчителькою, тому за свою зарплату якраз платила комунальні платежі й інші виплати. Сини ще в школі навчалися, а старша донька вже в університеті, їй нещодавно виповнилося 20 років.
Іванка – дуже красива дівчина, тому не дивно, що у неї вже є хлопець. От вже і до весілля іде, казав, що на Різдво пришле старостів. А від цього Христину кидало в жах – чим пригостити людей, якщо самим нема за що їсти?
У неї було відкладено з зарплати своїх кілька тисяч гривень. Але перед святами купила молодшим синам чоботи, бо минулорічні вже були замалі, оплатила комунальні послуги, щоб не входити в Новий рік з боргами, підготувалася до свят, придбавши необхідні продукти і зрозуміла, що грошей практично не залишилося.
Вже декілька місяців Христина мріє про гарну блакитну сукню, однак її ціна для жінки непосильна з півтори тисячі гривень. Жінці всього 42 роки, вона також хоче мати гарний вигляд, однак вже й сама не памятає, коли востаннє купляла собі одяг. Тут ще й свати мають приїхати – така нагода.
Вирішила взяти аванс й купити сукню – вона ще молода, а за цими клопотами геть забула про себе. Вранці напередодні Святвечора побігла в магазин за сукнею, дорогою задзвенів телефон – плакала сестра й просила кошти, бо її чоловік потрапив в лікарню, а ліки дуже дорогі. Не могла Христина витратити ці кошти на сукню, тому вирішила допомогти сестрі.
Сватів Христина зустрічала в старій сукні, зате із щирою душею. Майбутній зять приємно здивував Христину – красивий привітний хлопець, саме такого вона собі й уявляла поруч зі своєю Іванкою. Однак прийшов він лише з батьком, матері не стало ще 10 років тому. Петро, батько Мирослава, був дуже солідним чоловіком, ще й мав гарну роботу – директор будівельної фірми. Сказав, щоб за весілля не переймалися, у нього кошти для весілля єдиного сина давно відкладені. Христині стало навіть трішки некомфортно за свою вбогість. Однак жінка домоглася від колишнього чоловіка хоча б суму для того, щоб купити плаття нареченій.
Відсвяткували весілля влітку, а згодом й Петро з Христиною стали на рушник. Дуже сподобалася свекру молода сваха.
– Знаєш, Христино, – сказала якось жінці сестра. – Памятаєш той день перед Різдвом, коли ти мені віддала свої останні гроші? Я була дуже вдячна, пішла до церкви й молилася за здоров’я чоловіка і за тебе, щоб знайшла своє особисте щастя. Ти цього дійсно заслуговуєш.
В той день Христина не купила ту синю сукню, однак отримала дещо більше.
Що Ви думаєте з цього приводу?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!