Багато років ми з чоловіком винаймали житло. Та коли в нас народились донечки – стало важко. Платити чужим людям 200 доларів щомісяця, а ще й комунальні послуги… Погодьтеся, це зовсім не просто!
Ми почали шукати дешевші варіанти. Та почалась війна і в наш західний регіон приїхало чимало переселенців, ціни на оренду житла миттєво зросли. Не забарився і власник нашої квартири:
– В мене вже є клієнти. Якщо не готові платити 300 доларів – з’їжджайте!
Ми були в розпачі. В усіх горе, а деякі на ньому наживаються. Моя мама кликала нас до себе в село. Я б охоче поїхала, але чоловікові тоді б довелося важко добиратися до роботи. Та раптом зателефонувала свекруха.
– Можете переїхати в мою квартиру, а я на дачі житиму. Давно хотіла ближче до природи.
– Дякуємо! Це для нас порятунок!
– Але в мене є одна умова. Ви маєте щомісяця платити мені 6 тисяч гривень, наче орендну плату. А коли я помру – квартира ваша. Це гарна угода, погодьтеся?
Це й справді був наче довготривалий кредит. Та й плата прийнятна. Хоча рідна мати могла б і не брати з нас грошей. Звичайно, ми погодились. Свекруха переїхала, а ми заселилися.
Ми щомісяця справно сплачували гроші. Влітку зробили ремонт і частково оновили меблі, вийшло доволі гарно.
Потім мого чоловіка мобілізували, я залишилась одна з двома дітьми. Час від часу приїжджала мати із села.
Та нещодавно сталося неочікуване. Річ у тім, що є у свекрухи донька від першого шлюбу. 18 років тому вона вийшла заміж за італійця і залишилась з ним. Ніхто й не думав, що Настя може повернутися. Все ж діти, робота, все в неї вдалося.
І раптом вона приїхала. Виявляється, з чоловіком розлучилась, діти з ним залишились. Вона заявила, що має такі ж права на квартиру, як і ми. Хоча житло свекрусі дісталося якраз від батька мого чоловіка. Та нахаба зайняла одну кімнату, а я з дітьми тулюсь в іншій. А гроші свекрусі продовжуємо ми самі платити. Я не витримала і сказала Насті:
– Якщо вже так, то щомісяця плати три тисячі гривень і ще за комунальні послуги.
– Не збираюсь. Мама сказала, що я так можу жити. І ви маєте розуміти, що б ви там не вигадали – я мамин заповіт оскаржу.
Після цієї розмови я й не знаю, як бути. Ми зробили ремонт, платили гроші, а Настя на все готове приїхала, ще й гроші не платить.
Як бути? Можливо краще поступитися і шукати інше житло?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!