Ми стараємося виховувати наших дітей хорошими людьми.
Докладаємо багато сил та часу, але часто така надмірна увага до дитини лише погіршує стосунки та позбавляє можливості вирости самостійними та відповідальними людьми.
1. Ми не дозволяємо дітям відчувати ризик.
Дитина повинна вміти відчувати загрозу та ризик, адже в майбутньому вона просто не зможе його розпізнати. Також надмірна опіка породжує багато комплексів та невпевненості в собі. Самооцінка таких людей бажає кращого.
Дітям потрібно кілька разів впасти, щоб зрозуміти, що в цьому немає нічого страшного.
2. Ми кидаємося на допомогу занадто швидко.
У нашому світі загрози виникають щохвилини. Ми ж намагаємося нашу дитину відгородити від всіх неприємностей, щоб забезпечити безтурботне дитинство. Але таким чином, ми тільки робимо гірше для свого дитя. Адже батьки не вічні, і, рано чи пізно, дитина чи вже доросла людина змушена буде розв’язувати проблеми самостійно. Але як це їй вдасться, якщо раніше це робили за неї рідні?
3. Ми захоплюємося ними занадто легко.
Якщо батьки занадто захоплюються своєю дитиною, часто хвалять за дрібнички – це, звичайно, не є дуже погано, але може мати свої наслідки. Дослідження показують, що такі діти з віком розуміють, що їх хвалять лише батьки, а інші просто цього не помічають. Тоді вони починають обманювати та перебільшувати, щоб уникнути неприємностей.
4. Ми дозволяємо почуттю провини стати на шляху успіху.
Ви повинні навчитися говорити дітям чітке “ні”. В майбутньому вона обов’язково зрозуміє, чому вчинили саме так. Розчарування мине, а от розбещеність ні. Потрібно навчити дітей цінувати те, що вони вже мають.
5. Ми не ділимося власними помилками з минулого.
Настане час, коли здоровий підліток обов’язково забажає «розправити крила». І дорослий повинен дозволити йому зробити це. Але це зовсім не означає, що ми не будемо допомагати дітям орієнтуватися в невідомих речах і подіях.
Поділіться з дітьми помилками, які ви робили в їхньому віці, але уникайте зайвих моралей про куріння, алкоголь і наркотики. Діти повинні бути готові до зустрічі з неприємностями та вміти відповідати за наслідки своїх рішень.
6. Ми помилково вважаємо, що інтелект або обдарованість – це зрілість.
Інтелект часто сприймається як рівень зрілості дитини, в результаті чого батьки вважають, що розумна дитина готова до зустрічі з реальним світом. Але це, на жаль, не так.
Тільки тому, що дитина обдарована в одній сфері, не варто думати, що вона легко впорається з усіма проблемами. Навчіться спостерігати з однолітками вашої дитини та робіть висновки.
7. Ми самі не робимо того, чому вчимо дітей.
Відповідальність кожного з батьків – допомогти створити модель життя для дитини. Усі ми знаємо, що наша малеча бере приклад поведінки з дорослих. Якщо ви будете вчити дитину одному, а поступки будуть свідчити про інше, то всі старання є марні. Англійське прислів’я говорить: «Не виховуй дітей, вони все одно будуть схожі на тебе. Виховуй себе».
Що думаєте з цього приводу?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!