Ніколи не забуду свято 8 березня 2021 року. У цей день в моєї свекрухи День народження. Вона не святкувала його кожного року. А на свої 65 вирішила запросити найближчу родину.
Стосунки у нас з самого початку були добрі. Навіть зі зовицею ми подружилися. Тож ми з чоловіком стали думати, що подарувати матері. Подумали, що вона так рідко дозволяє собі гарно вбратися, що зійшлися на сукні.
Купили найкращу, яка була в магазині. Ще квіти хотіли і пляшку ігристого. Але сталось так, що за тиждень до того моя молодша сестра народила донечку. Їй потрібна була допомога, бо пологи були складними. Наша мама жила далеко, а її свекрухи давно не стало. Тож вона розраховувала на мою поміч.
Я попередила свекруху, що не зможу прийти на її свято, перепросила і сказала як є. Вона поставилась з розумінням, сама ж матір. І сказала, що передасть мені шматочок торта.
Настало 8 березня. Сестра вже краще почувалася.
– Ти знаєш, я вже напевно дам собі раду. Може таки піди до тещі. А то ще потім щось говорити будуть! – сказала сестра.
– Ти впевнена? Бо вона казала, що не образиться, якщо мене не буде.
– Так, можеш піти.
– Ну якщо щось, то дзвони, добре!?
– Так! Дякую! Ти і так мені багато допомогла!
Ну і я пішла збиратися на святкування. Чоловік був радий, що я буду з ним. Але ми навіть не встигли попередити іменинницю, що прийдемо удвох.
Свекруха щиро здивувалась і заросила нас до столу. Ми привітали її, вручили подарунок. Гарний був початок вечора. Ми сиділи, говорили, потім принесли торт. Шкода, що я не передбачила, що станеться в наступні кілька хвилин, якби знала, то взагалі б не йшла сюди.
– Хоча сьогодні у мене День народження, але ж сьогодні і жіночий день! Хочу вручити своїй донечці цей скромний подарунок. – заявила свекруха.
Зовиця усміхнулася і простягнула жадну руку прямо перед моїм носом.
– Мамо, це що? Золото? Оце так сюрприз! – тішилась вона, розкриваючи блискучу коробочку.
А мені чомусь так неприємно стало. Ніби і принизили, але ніби й ні. Невже вона не могла привітати її десь деінде? Наодинці? Навіщо при всіх? Чоловік теж зніяковів.
Я не маю бажання більше ходити до свекрухи. Не очікувала, що вона так себе поведе. Чоловік вмовляє не зважати на те, що сталося, але образа досі тримає мене.
Скоро знову 8 березня. Не знаю, як буде.
А вам би було неприємно на моєму місці? Чи я себе накрутила?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!