Ми з чоловіком створили хорошу міцну сім’ю: у нас двоє дітей – дівчинки.
Тарас їх справді обожнює – будь-які примхи дівчаток виконує та й часу з ними дуже багато проводить. Вони більше з ним діляться власними переживаннями ніж зі мною.
Однак останнім часом чоловік змінив свою поведінку. У нього стурбований погляд та й сам він завжди роздратований, навіть міг накричати не дітей.
Довго я боялася запитати чоловіка, що трапилося, але коли це зробила, то він мені відповів:
«У МЕНЕ ВЕЛИКІ ПРОБЛЕМИ НА РОБОТІ».
Я і заспокоїлася.
Проходили дні за днями, але нічого не змінювалося, навпаки напруга та сварки в нашому домі зростали. Я хотіла поговорити серйозно з чоловіком і чекала його з роботи. А ж раптом лунає дзвінок і жінка через телефон промовляє мені ці страшні слова:
«А ВИ, ЗНАЄТЕ, ЩО У ВАШОГО ЧОЛОВІКА Є ДРУГА СІМ’Я? У НЬОГО ТАМ СИН МИКОЛКА ».
Після цього вона кинула трубку.
Це був дуже великий удар для мене. Ми ж були такими щасливими, наша сім’я ніколи не мала складних проблем, а тут таке. Я не могла дочекатися його з роботи, і коли він прийшов, то я запитала прямо:
«Коханий, хто такий Микола?».
Я бачила ошелешені очі чоловіка, напевне, він не очікував від мене таких слів. Тоді я його попросила розповісти мені правду, адже я все одно рано чи пізно дізнаюся.
Тут “мій любий” почав розказувати, як три роки тому закрутив роман на роботі з молодою дівчиною. Вона раптового завагітніла, але мій чоловік їй сказав, щоб вона зробила аборт.
Пояснив він їй це тим, що любить свою дружину і дітей і не збирається йти від сім’ї. Однак, дівчина обманула його та залишила дитину собі. Таким чином намагалася прив’язати мого чоловіка.
Вона народила хлопчика, але дівчина погана мати, так що мій чоловік не хотів, щоб його дитина була сиротою.
Усі ці слова неначе проходили крізь мене і глибоко ранили моє серце. Мій коханий чоловік, якому я готувала сніданки та вечері, якому народила двох доньок, лягав у ліжко з іншою.
Але пройшов час і я пробачила чоловіку. Навіть не те що пробачила, а закрила очі на цей випадок, адже біль нікуди не зникне з мого серця.
Одного разу я зустрілася з подругою, з якою не бачилася після закінчення інституту, вона працювала в дитячому будинку.
Ми йшли з нею і вирішили зайти в кафе, раптово я побачила, як мій чоловік сидить поруч з хлопчиком, якому було років 3, я зрозуміла, що це і є його син.
А моя подруга сказала мені:
«ОСЬ ПРИ ЖИВИХ БАТЬКАХ І СИРОТА».
Вона мені почала розповідати, що мати покинула цього хлопчика й поїхала за кордон, а у батька інша сім’я, тому він не може забрати його додому.
Ми з подругою посиділи, потім вона пішла, а я встала, підійшла до чоловіка і запитала:
«ДОРОГІ МОЇ ЧОЛОВІКИ, А НЕ ЧАС ВАМ ПОВЕРНУТИСЯ ДОДОМУ?»
В цей момент Микола з очима, повними слізьми, підбіг і промовив:
«МАМОЧКО, Я ЗНАВ, ЩО ТИ МЕНЕ ЗАБЕРЕШ ДОДОМУ!».
Я обняла цього хлопчика і зрозуміла, що більше нікому не віддам.
З цього моменту ми живемо великою та дружньою сім’єю. Хлопчик виявився дуже хорошою та чемною дитиною, його я полюбила всі серцем.
Правду кажуть, що чужих дітей не буває.
Як би ви вчинили на моєму місці?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!