Це дуже дивно історія, яка здивує кожного…
У сім’ї народилася донька – Віра. Це була єдина дитина, тому батьки її любили безмірно, усе було для маленької улюблениці. Сім’я жила в достатку, тому батьки завжди хотіли зятя собі рівню. Так і пригледіли одного такого хлопчину, хоча вони не були впевнені чи Вірі сподобається обранець.
Дівчина вирішила не сперечатися з батьками та одружилася з Едуардом. Жила молода пара досить добре, але батьки чоловіка вимагали онука від дітей. Сам Едуард ніколи не розмовляв з дружиною на такі теми, хоча натякав на те, що хоче теж сина.
З цього моменту у Віри почали закрадатися страшні думки: а що, якщо народиться дівчинка? Чи будуть вони її любити й чи не виженуть невістку. Віра довго не розповідала про свою вагітність.
Віра не хотіла знати стать дитини до пологів, її це лякало, хай буде, що буде. Вагітність її пройшла без ускладнень і в один прекрасний день, майже що в термін, чоловік відвіз її народжувати.
Віра протягом усіх пологів благала не лікарів не розповідати чоловікові, якщо народиться донька. Медперсонал сміявся з жінки й думав, що вона так жартує. Проте, народилася дійсно донька й поведінка жінки свідчила, що сталося щось серйозне.
Віра завзято притискала дочку до грудей і цілувала, а потім голосила, що їй доведеться рости без батька.
В палаті Віри лежала багатодітна мати Люся, у якої було троє синів, хоча чоловік дуже мріяв про доньку. Люся це розповідала Вірі, як раптом та перебила її й сказала:
– Нумо поміняймося дітьми? Мене з донькою додому не пустять…
Люся, звичайно, дівчинку дуже хотіла, але не до такої ж міри:
– Вір, ти що? З глузду з’їхала чи що? Якщо твій чоловік вимагає від тебе лише сина й не признає власну доньку, кидай його! Нащо тобі такий!?
– А й справді, вибач. Я просто не знаю, що робити. Сама якось свою доньку виховаю.
Віра набрала сміливості й зателефонувала Едуарду.
– Вітаю, любий, у тебе народилася дочка!
– Спасибі! Вибач, я передзвоню.
Це було дуже боляче, адже чоловік навіть не став розмовляти з жінкою. Він перетелефонував через дві години й попросив виглянути у вікно.
Віра знехотя зробила те, що просив чоловік і отетеріла. На будинку навпроти пологового висів величезний банер з їх з чоловіком фотографією, було написано «Спасибі за дочку» і красиві зворушливі вірші.
Віра не могла повірити власним очам, Люся теж підійшла до вікна:
– Ось це так! Ось так молодець!
Віра, нарешті, відповіла чоловікові:
– Це означає, що ти мене не кинеш?
– А з чого ти взяла, що я маю тебе кинути?
– Ну, твої батьки дуже хотіли внука … а тут дівчинка …
– Ну і що. Сказали, що онучка теж добре. Тільки тепер ще раз прийдеться йти в пологий, тільки вже за хлопчиком.
Віра тоді була дуже щаслива, і їй стало соромно за свої такі дурні думки.
Вам сподобалася історія?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!