Порозумітися зі свекрухою ми так і не змогли.
Пробували спочатку жити разом, однак, витримали лише перший місяць.
Зі свекром відносини були досить непогані, ми знайшли спільну мову. А от з його жінкою все було набагато складніше. Вона мене незлюбила з першого погляду.
– Ти не ту каструлю взяла – кричала вона мені. – Картоплю не так вариш. Ще й труси сина повісила на лоджію, там же пил!
І такі докори летіли в мою сторону без перестанку.
Ми переїхали на орендовану квартиру й там з’ясувалося, що я вагітна. Батько чоловіка привів свекруху до тями, щоб та не нервувала мене заради майбутньої онуки.
– Ой, страшна жінка, – казав свекор. – В неї і в молодості характер був ніякий, а на старості з глузду з’їхала. Одружився з нею, бо з армії дочекалася, а зараз вже звик.
Насправді поки я була вагітна, свекруха затихла. Правда, як тільки донька з’явилася на світ, мені стало непереливки. Матір чоловіка неначе з ланцюга зірвалася. Дівчинка народилася на 5 тижнів раніше, проте, на здоров’я малечі це не відобразилося.
– Це не твоя дитина, – казала жінка моєму чоловікові. – Тобі очі замилили, а ти наче сліпий. Не розумієш, чого раніше терміну народилася? Нагуляла дитину, а тобою свій гріх прикриває.
Добре, що чоловік став на мою сторону й захищав мене перед такими нападками. Останній раз взагалі виставив матір за двері.
Онуку вона не признавала й відмовилася спілкуватися. Свекор приходив до нас частенько гостинці приносив, хоча й отримував за це на горіхи вдома.
Не знаю, яких програм надивився старий, але коли малій виповнилося три роки взяв дитину гуляти, а сам пішов здавати текст ДНК. Вирішив так провчити жінку.
– Сина дома немає? – свекор розгублено стояв на порозі, – ну і добре, що немає. Я тут результати аналізу ДНК отримав. Права була моя дружина, виявляється. Від кого ти дочку народила, невістонько? Дівчинка – не наша!
Я була ошелешена, не знала ж ні про який тест. Та й впевнена була, що гріха за мною немає.
Згодом ми з чоловіком здали аналізи й батьківство підтвердилося. Вийшло так, що свекор не дідусь власній онуці.
– Ось, значить, як вона мене з армії чекала, кypва! – злився чоловік.
Так і розлучилися на старості літ, попри те, що жінка ще довго благала про прощення.
Тому перед тим, як звинувачувати когось іншого, потрібно придивитися до себе.
Що думаєте з цього приводу?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!