– Білет мені купили до столиці, грошей на дорогу дали та все, – плакала невезуча матуся на кухні Тамари, – а я ж їх виховувала, дбала.

У нас нормальна середньостатистична сім’я.

Виховала разом з чоловіком одну доньку, нещодавно заміж видали. Всього у житті досягали самі й не надіялись на сторонню допомогу.

Чоловік мій з багатодітної сім’ї, має ще 2 сестер. Після народження останньої дитини його матір розлучилася з батьком та покинула сім’ю.  Згодом одружилася вдруге й про дітей від попереднього шлюбу майже не згадувала.

Виховувала усіх бабуся. Померла старша жінка, коли чоловікові було 23, а сестрам 19 і 18.  Перед смертю бабуся розповіла онукам, що у їхньої матеріє є ще одна дитина. Ніби то люді бачили її вагітною, хоча сама вона це заперечувала й нічого не розповідала.

Хоча чоловік й намагався знайти рідну матір, йому з сестрами так це і не вдалося зробити.

Квартиру бабусі ділити не стали, залишили молодшій сестрі Тамарі. Виявилося, з другим чоловіком свекруха теж народила дитину, а сама покинула їх.

Ні з того ні сього, жінка прийшла на поріг квартири, де жила з сім’єю зовиця Тамара.

– Приїхала вся брудна, хвора якась. Не знаю, що робити. Як я зрозуміла, йти вона не збирається, – повідомляла Тома телефоном.- О це так матуся об’явилася.

Виявилося, що не знаю, який вже за рахунком,  чоловік свекрухи помер, а пасинки виставили стару на двір. 

– Білет мені купили до столиці, грошей на дорогу дали та все, – плакала невезуча матуся на кухні Тамари, – а я ж їх виховувала, дбала.

Ми були шоковані з цієї історії. Своїх чотирьох дітей вона кинула, а чужих синів виховувала. Усі ми не знали, що далі робити з цією горе-матусею. 

– Я її у себе не залишу, – заявила Тома, – у мене двоє дітей, великі вже, куди я її?

– Я у чоловіка живу, квартира його, – говорила сестра Марія. – Братику, візьми до себе матір, в тебе ж своя квартира, дитина з вами вже не живе. 

Хороший поворот, правда? 

– Ви рідні доньки не хочете за мамою доглядати. А я невістка, яка ні разу її не бачила, повинна на старості літ ще з-під неї горщики виносити. Де справедливість?

Зовиці в крик: ви повинні взяти мати і все.

Я чоловіка попередила, що якщо він приведе цю чужу жінку в хату, я одразу йду від нього. 

Так ми усі пересварилися, допоки чоловік не запропонував:

– Скиньмося і відправимо мати в будинок для людей похилого віку, догляд будемо додатково оплачувати.

Усі підтримали таке рішення. І байдуже, що люди скажуть. Моя донька одружена, а я досі їй допомагаю. А та залишила дітей, пішла світ з очі, нічого її в тому житі не турбувало. Прожила все життя, як хотіла. 

Треба замолоду думати про те, хто тебе буде доглядати на старості літ. 

Якби Ви вчинили на моєму місці?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

U2
Adblock
detector