Мій чоловік заробляє мало, тому всю сім’ю і двох дітей (Ігоря і Катю) я тягла на своїх плечах.
Чоловіку було байдуже на те, що нам завжди чогось не вистачало, сказав, що на іншу роботу не піде.
Старший син вступив в юридичну академію, вже був на останньому курсі навчання. Я з нетерпінням чекала, коли він закінчить академію, щоб зітхнути з полегшенням, але сталося все не так.
Одного вечора розпочав він мені розповідати, що не уявляє своє життя без Ніни. Я знала цю дівчину, без батьків, ні гривні за спиною, сама з дитбудинку, навіщо мені така невістка?
От і почала вмовляти його, щоб він порвав з нею, а той вперся за своє. Я знала своїх дітей, тому в обмін на дорогі подарунки, він пообіцяв кинути свою Ніну. Як виявилося, Ніна вже і заміж зібралася, хотіла весільну сукню приміряти. Правда, Ігор не відповідав не телефонні дзвінки.
Пройшло близько місяця, як лунає дзвінок у двері. Заходить Ніночка й каже, що вагітна. Але я ж перед цим їй все гарно пояснила, що Ігор не хоче брати її в дружини. Так і пішла дівчина, мовчки…
Я тоді зраділа, адже дівчина була з характером, такою не покеруєш, та й син би привів її до мене в хату. А мені навіщо таке?
Пройшло багато літ… Мого сина саджали до в’язниці за страшний злочин, не хочу говорити, що саме, бо мені самій дуже соромно. Коли призначили слухання, то я не повірила своїм очам: суддею була Ніна!
Я хотіла з нею зустрітися, поговорити, пояснити, але вона взяла самовідвід і більше я її не бачила. Мені стало дуже цікаво, як вона зараз проживає. Я розпочала справжні пошуки й внаслідок цього, я дізналася, що у мене є онука. Дівчинці було вже 8 років.
Ніна була вже не такою бідною сиротою, у спадок отримала будинок, машину. Все це тітонька приховувала, хотіла зробити подарунок на весілля, яке так і не відбулося.
Прийшовши додому, я була спустошена. Власними руками зруйнувала життя сина, який тепер буде ув’язненим, онуки, яка росте без батька. Для мене це була занадто велика ціна за мої поступки.
Я зустрілася з Ніною, ми поговорили, вона мене познайомила з моєю онукою, чесно скажу, що на той момент я була щаслива. Був суд, сина виправдали – він взяв чужу провину на себе.
Після цієї всієї судової тяганини, я все розповіла сину, а той зі сльозами на очах сказав:
«Мамо, ти для мене найдорожча у цьому світі. Але я Ніну люблю до сих пір, тому ніколи не пробачу, що ти нас розвела. Я теж винний, проявив слабкість, і тепер розплачуюся все життя».
Так і зійшлися знов, син та Ніна, а я радо зустрічала їх у власному домі. Онука Галя була чарівною дівчинкою. Дивлячись, у її очі, мені зараз соромно, що я не була поряд всі попередні роки.
Що думаєте з цього приводу?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!