– Марго, я хочу тобі дещо повідомити… Я одружуюся… – Ми одружуємося? – Ні, Марго. Одружуюся я. Зі співробітницею

Маргарита зустрічалася з Олексієм вже довгий час, тому була впевнена, що він зробить їй пропозицію на Різдво. Уже уявляла собі, який приміряє каблучку, правда, сама про свої здогадки нікому не розповідала. 

За день до свята пролунав дзвінок. Це був Олексій. 

– Марго! Хочу з тобою сьогодні зустрітися. 

– Ти вже приїхав? Я думала, ти ще в Києві. 

– Ти зможеш вийти до мене?

– Звичайно!

На диво, Олексій вже чекав дівчину біля під’їзду. 

– Марго, я хочу тобі дещо повідомити… Я одружуюся…

– Ми одружуємося?

– Ні, Марго. Одружуюся я. Зі співробітницею. Я не думав, що так трапиться. Прости…

В Маргарити земля пішла з-під ніг. Вона не могла зрозуміти, що це тільки що з нею відбулося. Натомість хлопець спокійно крокував до автобусної зупинки. 

– Маргарито? – на кухню кликала дівчину мати. – Олексій приходив?

У дівчини в цей момент лише сльози на очах з’явилися. А слова зронити не було сил. 

– Дівчинко моя, що трапилося?

В материнських обіймах Маргарита ще більше почала рюмсати. 

– Маргаритко, не переживай. У різдвяні дні просто так нічого не трапляється…

Пара зустрічалася вже шість років, тому для дівчини це було справжнім ударом. Олексію нещодавно запропонували роботу з хорошою зарплатнею в Києві, вона ж вирішила чекати його у рідному місці. 

Останні три місяці дівчина стала помічати дивну поведінку хлопця. То слухавку не піднімав цілими днями, холодно відповідав на дзвінки. А на Новий рік взагалі не приїхав, хоча вони задумали святкувати разом.  

Маргарита вирішила поїхати на Різдво в старе місто, погуляти затишними вуличками, щоб трішки відволіктися. Дорога туди займала близько двох годин потягом. Дівчина часто їздила туди на прогулянки з коханим. Дорогою на вокзал Маргарита згадувала, як вони гуляли старим містом, брали участь у різних фестивалях, ходили на ярмарки на запашну каву та смачні пляцки. 

Пасажирів, попри свято, було багато.

–  Пані, ви дуже сумна? У вас щось трапилося?

Спитав Маргариту сусід в купе.

– В мене все добре. Дякую.

– У ваших очах я прочитав зовсім інше.

Молодий чоловік відкрив футляр, дістав скрипку і… У вагоні зазвучали солодкаво-ніжні, тремтливі звуки.

– Різдвяна симфонія. Для вас, – мовив до Маргарити.

Мелодія за мелодією, а потім й колядки. На чарівну музику прийшли й люди з сусідніх купе. 

– Дякую. Ви дійсно вмієте підвищити настрій, – сказала Маргарита сусідові-скрипалю.

–  Ви у гості їдете ? – запитав молодий чоловік. 

– Ні. Тобто, так. У гості до мого улюбленого міста.

Сусід з поїзда запропонував прогулятися містом. Маргарита одразу погодилася, якось дуже приємно та легко їй було з цим чоловіком. 

За неповних три години вони, здавалося, розповіли один одному про все-все. З того часу вони завжди разом.

Нещодавно у пари народився син, Богодар. Таке ім’я йому дали батьки на знак вдячності Господу за доленосну зустріч на Різдво…

Вам сподобалася історія?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!