Шлюб батьків був для мене справжнім прикладом. Я виросла у любові та турботі, тому хотіла, аби у мене з майбутнім чоловіком також була ця ідилія. Ми родиною часто їхали на відпочинок закордон, проводили час разом. Це таке приємне відчуття, що я словами не можу передати.
Після закінчення 11 класу я вирішила вступити до Львова. Пройшла на державне місце, знайшла гарну кімнату для оренди. Старалася на вихідні та свята приїздити додому, аби провідати батьків. Але зараз знайшла роботу за спеціальністю, тому вкрай рідко приїжджаю у гості.
Ще на Великдень помітила, що моя мама сильно схудла.
– Мамо, це в тебе якась дієта нова?
– А, так, доню. Вирішила привести себе у порядок до пляжного сезону. Ну бо на вазі було трішки зайвих кілограмчиків, – посміхалася мама.
Однак, з вагою вона ніби втратила частинку себе. Їй було важко підійматися на 5 поверх до квартири, не могла навіть стояти біля плити, часто спиралася на стіну. Ще й волосся почало випадати, мама інколи зав’язувала хустину на голову або ж носила панаму. Все говорила, що просто нестача вітамінів в організмі.
Ще мама почала себе дуже дивно поводити. Ніби перечитала якихось філософських книг, фільмів надивилася. Щоразу чула від неї фразочки у стилі “життям треба насолоджуватися”, “лови момент, бо не знаєш, коли прийде твій час йти на небо”. Чисто філософ у спідниці, чесно!
Тата інколи дратувала така поведінка мами. Щоразу, як я до нього дзвонила – то він не може говорити по телефону, то зайнятий, то має їхати у відрядження.
Десь місяць тому я приїхала до батьків на вихідні. Стою на вокзалі, чекаю свою маршрутку додому. І бачу татову машину. Він відчинив двері якійсь жінці, провів її до зупинки та обійняв.
– Тату! Ти знав, що я приїду?
– А, так, цей, вирішив тебе зустріти. Давай, клади речі в багажник.
– А хто ця жінка була?
– Що? жінка? А то, цей. То моя співробітниця, я її підвозив.
Я чудово знала, що тато не вміє брехати. Він одразу ховає очі, починає заїкатися та червоніти. Це ж була не просто його колега, легко здогадатися.
Мама довго тоді не відчиняла двері. Ми вже викликали майстра, аби зрізав замок. Але через 10 хвилин активного стукотіння каблуками по дверцятах мама нарешті вийшла до коридору.
– Мамо, що таке?
– Та в голові запаморочилося. Ну я побачила павука, так налякалася! Але все добре, зараз, я вітамінки вип’ю.
Побачила на підлозі розбиту чашку, скатертина на столі стояла не рівно. Здається, мама схопила за кутик та потягла її на себе, коли падала. Тато перевірив всі кутки, наніс якусь рідину від павуків та поїхав геть. Вечеряли ми з мамою удвох.
Нещодавно я знову приїхала в гості до батьків. Однак, побачила геть не радісну картину – тато збирав свої речі у валізу.
– Тату, що таке?
– Віка, ти вже доросла дівчина. От я не можу більше від тебе та мами це приховувати. Я покохав іншу жінку. Просто ми вже не живемо з мамою, як чоловік та жінка. Радше, сусіди. Твоя мама дуже змінилася. Мені не подобається її поведінка, ось цей награний позитив та філософські фразочки.
Тоді в один момент ідеальна картина родини зруйнувалася у мене на очах. Я почала плакати, тато мене обійняв та заспокоював. “Таке трапляється, все нормально, ти не винна” – тихо казав тато.
А тиждень тому мама померла. Онко, остання стадія. Мама знала, що та пухлина неоперабельна та нема сенсу лікуватися. І мені до останнього нічого не хотіла казати.
Тато на похорон не приїхав. Тільки надіслав мені смс-ку “Співчуваю. Тримайся”. Напевно, його нова жінка не пустила.
Ось так я втратила двох найдорожчих людей на цьому світі. І не знаю, як далі мені жити. Мама на небесах, а в тата нова жінка та будуть нові діти. Я ж нікому не потрібна….