Ніколи не розуміла, чого не треба своїми проблемами ділитися з батьками.
От моя мама зажди знала про мене абсолютно все: з ким я була, де, хто і що сказав, що зробив. Бо хто ж ще дасть розумну пораду, пожаліє і підтримає, як не рідна мама?
Коли я вийшла заміж, почала і про сімейні негаразди мамі розказувати. А що ж тут такого? У всіх проблеми бувають, ніхто з нас не святий. Та тільки чоловік мій такої близькості ніколи не розумів.
– Не розказуй свої матері нічого, Інно! – одно чіплявся до мене Максим. – Ти ж бачиш: як тільки ми посваримось – вона вовком на мене дивиться! Нащо їй знати, що в нашій сім’ї твориться? Самі розберемося!
– Та що ти тямиш, Максиме? Як ти з батьками своїми нормально говорити не можеш – це ж не значить, що воно у всіх так, – завжди пояснювала я.
Тоді мені здавалось, що чоловік просто заздрить! Він зі своєю мамою зідзвонювався від сили раз за тиждень. Та і не ділився з нею нічим: ні новинами з роботи, ні проблемами з грошима. Навіть про наші найближчі плани не розказував ніколи! От він і бісився, що в мене в цьому плані все чудово.
Років 2 ми так жили, усіх усе влаштовувало. Окрім Максима, звісно. А потім стався в нас такий скандал!
Якщо чесно, я вже й не згадаю, з чого воно все почалось і як закрутилось. Але кінець цієї історії я до віку пам’ятати буду…
– Ти уявляєш, мамо?! – подзвонила я найрідніший, як і завжди. – Він сказав, аби я речі збирала і до тебе їхала! Нічого собі, який безстрашний став! Зараз у нас все нормально, на колінах переді мною повзає… Але таке сказати – то ще вміти треба!
Мама мовчки мене вислухала, навіть не сказала нічого. Я думала, вона просто все прослухала.
А наступного вечора вертаюсь додому з роботи – речей моїх немає! Вже і шафи всі перевірила, і у ванні глянула… Скрізь пусто! Навіть парфуми мої десь зникли. Я ж давай одразу до мами телефонувати! Думала, що то Максим уже мене виганяє. А вона тільки помовчала та мене до себе покликала. Довелось їхати.
– Мамо, а що ж у тебе мої речі роблять? Де ти їх взяла?! – ледь не присіла я, як зайшла в кімнату.
– А чого ти очі на мене вирячила? Хотів він, щоб ти речі свої зібрала, от я так і зробила. Нехай не думає, що все йому з рук зійде! – пишалась собою мама.
– Ти що, геть нічого не розумієш? Ми вже помирилися, усе в нас добре. А ті слова в нього випадково з рота вилетіли, тиждень ходив вибачався! – гиркнула я на маму і почала назад збирати всі свої пожитки.
Поки зібралась, поки таксі викликала, поки доїхала… Уже й ніч настала. Я ж давай у квартиру двері відчиняти, а вони ні в яку! Дзвоню до Максима – не бере. Аж коли я вже виламувати ті двері почала, вийшов до мене мій коханий.
– Ти ж звідси виїхала наче? Ну от і котись туди, куди зібралась. Всього хорошого, – випалив мені Максим і грюкнув дверима прямо в мене перед носом.
Так і лишилась я стояти в під’їзді. Миритись Максим не хоче. А я без нього не можу. Якби не мама – усе в нас було б добре. А тепер я лишилась сама: без чоловіка, без квартири… Як повернути все назад – не знаю.
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Чи можна про сімейні проблеми розповідати батькам?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!