Прибиральницю Оленьку, яка пила, в магазині шкодували.
Всі продавчині знали, що на роботу до восьмої ранку вона приходила опухла, але твереза. Мила підлогу, протирала двері, забирала з холодильника прострочені продукти, відкладені їй «дівчатками» і йшла на ринок купувати чергову випивку.
Тільки я, стара завідувачка, пам’ятала, що колись прибиральниця була не просто Оленькою, а Ольгою Дмитрівною і моїм заступником. Після загибелі чоловіка і доньки в автомобільній аварії Ольга, з квітучої 35-річної жінки перетворилася на сіру тінь. Все починалося з «пари чарочок для сну». Далі більше. Я терпіла, вмовляла. Але потім Ольга «попалася» на очі комісії, і її звільнили.
Через пару місяців я застала її на ринку в компанії таких же жінок, які перебирають овочі, і запропонувала прийти в магазин прибиральницею. Але з умовою – на роботу тверезою, а потім роби, що хочеш. Ольга погодилася.
У той день за Ольгою ув’язалася маленька дворова собачка. Видно пронюхала запах сосисок, що доносився з пакета. Вона, то забігала вперед, то трохи відставала.
Ользі стало шкода маленьку кудлату собачку, жінка дістала з пакета сосиску і дала собачці. Та обнюхала їжу, закрутила хвостом і кудись втекла з сосискою в зубах.
Так тривало три дні. І Ольгу зацікавило, чому собака не з’їдає сосиски або ковбасу відразу, а тікає. «Може у неї там цуценята?» – подумала жінка, і замість звичайної дороги на ринок, пішла за собачкою. Тваринка звернула в занедбані гаражі. Ольга, тихенько, щоб не злякати малюків звернула слідом. Перед її очима постала жахлива картина.
У гаражі, на купі ганчір’я сиділа замурзана дівчинка. Собака поклала сосиску перед нею, і виляючи хвостом сіла поруч. Дівчинка зламала сосиску навпіл, одну віддала собачці, а другу почала жадібно їсти сама.
Ольга охнула. Дівча схопилася на ноги:
– Тітонько! Це не я! Це Шпунька поцупила!
– Та що ти, дитино! Я сама твоїй Шпуньці сосиску дала! Хочете, я вам ще дам!
– Правда?
– Правда! А хочете йдемо зі мною, я вас супом нагодую. – Ольга ледве стримувала сльози.
– Ага, а потім поліції здасте! А ті в дитбудинок! – недовірливо протягнула дівчинка.
І тут Ольга згадала, яка неприбрана і занедбана у неї квартира з купою пляшок, які стоять під столом, і раптом легко погодилася:
– Ну не хочете – не йдіть. Я завтра ще принесу.
Весь день, забувши про випивку і голод, Ольга відмивала квартиру. Потім зібрала в пакет дещо з речей доньки і лягла спати. Ніч вона спала неспокійно. Снилася покійна дочка, і дівчинка з гаражів, і Шпунька.
Вранці весь магазин дивувався.
Прибиральниця прийшла в магазин виспаною, а погляд більше не був порожнім і втраченим. Вона швидко прибрала, схопила з холодильника продукти і сором’язливо підійшла до кондитерського відділу:
– Марія, мені б цукерок грам двісті.
– Карамельок, на закуску? – засміялася дебела дівка Марія.
– «Білочки» зваж! – насупилася Ольга, – та гляди, щоб свіжі були!
Схопила цукерки і вискочила з магазину. «Закохалася чи що?» – пліткували продавчині.
А за рогом Ольгу вже чекала віддана Шпунька.
Через три дні жінці все ж вдалося привести Лізу, так звали дівчинку, додому. Вимита і переодягнена дівчинка чемно пила чай і розповідала, як батьки загинули у відпустці, а у бабуся її забрали, бо бабуся старенька і хвора. Як погано було в дитбудинку, і Ліза втекла, і якщо знову туди потрапить, знову втече. А Ольга слухала і крадькома витирала сльози.
Вранці Ольга рішуче постукала до мене:
– Ларисо! Ти повинна мені допомогти!
– Олю, я тебе років сім тому згадала, яка ти була! Ну, сідай – розповідай.
Ольга розповіла мені і про Лізу, і про Шпуньку.
– У тебе ж є зв’язки! Допоможи мені опіку оформити.
Скільки довелося бігати по кабінетах, щоб довести, що Ольга «троюрідна тітка» Лізи, це окрема розповідь. Але тепер вони щасливо живуть утрьох Ольга, дівчинка Ліза, і мудра собачка Шпунька.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!