– А хочете йдемо зі мною, я вас супом нагодую. – Ольга ледве стримувала сльози. – Ага, а потім поліції здасте!

Прибиральницю Оленьку, яка пила, в магазині шкодували.

Всі продавчині знали, що на роботу до восьмої ранку вона приходила опухла, але твереза. Мила підлогу, протирала двері, забирала з холодильника прострочені продукти, відкладені їй «дівчатками» і йшла на ринок купувати чергову випивку.

Тільки я, стара завідувачка, пам’ятала, що колись прибиральниця була не просто Оленькою, а Ольгою Дмитрівною і моїм заступником. Після загибелі чоловіка і доньки в автомобільній аварії Ольга, з квітучої 35-річної жінки перетворилася на сіру тінь. Все починалося з «пари чарочок для сну». Далі більше. Я терпіла, вмовляла. Але потім Ольга «попалася» на очі комісії, і її звільнили.

Через пару місяців я застала її на ринку в компанії таких же жінок, які перебирають овочі, і запропонувала прийти в магазин прибиральницею. Але з умовою – на роботу тверезою, а потім роби, що хочеш. Ольга погодилася.

У той день за Ольгою ув’язалася маленька дворова собачка. Видно пронюхала запах сосисок, що доносився з пакета. Вона, то забігала вперед, то трохи відставала.

Ользі стало шкода маленьку кудлату собачку, жінка дістала з пакета сосиску і дала собачці. Та обнюхала їжу, закрутила хвостом і кудись втекла з сосискою в зубах.

Так тривало три дні. І Ольгу зацікавило, чому собака не з’їдає сосиски або ковбасу відразу, а тікає. «Може у неї там цуценята?» – подумала жінка, і замість звичайної дороги на ринок, пішла за собачкою. Тваринка звернула в занедбані гаражі. Ольга, тихенько, щоб не злякати малюків звернула слідом. Перед її очима постала жахлива картина.

У гаражі, на купі ганчір’я сиділа замурзана дівчинка. Собака поклала сосиску перед нею, і виляючи хвостом сіла поруч. Дівчинка зламала сосиску навпіл, одну віддала собачці, а другу почала жадібно їсти сама.

Ольга охнула. Дівча схопилася на ноги:

– Тітонько! Це не я! Це Шпунька поцупила!

– Та що ти, дитино! Я сама твоїй Шпуньці сосиску дала! Хочете, я вам ще дам!

– Правда?

– Правда! А хочете йдемо зі мною, я вас супом нагодую. – Ольга ледве стримувала сльози.

– Ага, а потім поліції здасте! А ті в дитбудинок! – недовірливо протягнула дівчинка.

І тут Ольга згадала, яка неприбрана і занедбана у неї квартира з купою пляшок, які стоять під столом, і раптом легко погодилася:

– Ну не хочете – не йдіть. Я завтра ще принесу.

Весь день, забувши про випивку і голод, Ольга відмивала квартиру. Потім зібрала в пакет дещо з речей доньки і лягла спати. Ніч вона спала неспокійно. Снилася покійна дочка, і дівчинка з гаражів, і Шпунька.

Вранці весь магазин дивувався.

Прибиральниця прийшла в магазин виспаною, а погляд більше не був порожнім і втраченим. Вона швидко прибрала, схопила з холодильника продукти і сором’язливо підійшла до кондитерського відділу:

– Марія, мені б цукерок грам двісті.

– Карамельок, на закуску? – засміялася дебела дівка Марія.

– «Білочки» зваж! – насупилася Ольга, – та гляди, щоб свіжі були!

Схопила цукерки і вискочила з магазину. «Закохалася чи що?» – пліткували продавчині.

А за рогом Ольгу вже чекала віддана Шпунька.

Через три дні жінці все ж вдалося привести Лізу, так звали дівчинку, додому. Вимита і переодягнена дівчинка чемно пила чай і розповідала, як батьки загинули у відпустці, а у бабуся її забрали, бо бабуся старенька і хвора. Як погано було в дитбудинку, і Ліза втекла, і якщо знову туди потрапить, знову втече. А Ольга слухала і крадькома витирала сльози.

Вранці Ольга рішуче постукала до мене:

– Ларисо! Ти повинна мені допомогти!

– Олю, я тебе років сім тому згадала, яка ти була! Ну, сідай – розповідай.

Ольга розповіла мені і про Лізу, і про Шпуньку.

– У тебе ж є зв’язки! Допоможи мені опіку оформити.

Скільки довелося бігати по кабінетах, щоб довести, що Ольга «троюрідна тітка» Лізи, це окрема розповідь. Але тепер вони щасливо живуть утрьох Ольга, дівчинка Ліза, і мудра собачка Шпунька.

I

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Adblock
detector