В мене вже ніяких сил нема. Колись я погодилась жити зі свекрухою, бо була її шкода. Свекор пішов до молодої, вона так сумувала. Та й Арсен мене переконав.
– Подумай, ти народиш, допомога не завадить!
Я повірила і ми переїхали. Та я думала, що після розлучення якийсь час Ніна Іванівна нічого не хотітиме. Та після нашого переїзду з нею щось сталося. Почала по салонах ходити, вколола ботокс, губи зробила, змінила зачіску і накупувала молодіжного одягу. Мене це навіть злякало. Та чоловік стверджував, що все нормально:
– Вона так виходить з депресії! Що тут такого.
Та це був лише початок. Побачивши, що я все вмію робити, готую і прибираю, свекруха остаточно покинула домашню роботу. Вдень ходила на масажі й свої процедури, а на вечір розважалась з друзями. То вона в кіно йде, то в театр.
Згодом я завагітніла. В мене почались серйозні проблеми зі здоров’ям, було дуже страшно. Кілька місяців я лежала в лікарні. Та тішила себе думкою, що дома порядок, свекруха подбає про все. Адже мене вона не провідувала, мала час. Та щойно я повернулась – на мене чекав неприємний сюрприз. Вдома безлад страшний, на кухні брудна плита і повно посуду в мийці. Я тоді не витримала:
– Вам що зовсім мене не шкода?
– Ой, мені часу бракувало! Подруги запропонували в санаторій поїхати, от я й погодилась, там знижка була.
Виявляється чоловік мені навіть зізнатися боявся, що вона в Трускавці. Того й не провідувала. Після народження сина легше не стало. Я все робила самотужки, адже Ніна Іванівна вирішила особисте життя налагоджувати. В санаторії вона познайомилась з чоловіком, в них почався роман. Тож тепер вона ще дужче старається мати кращий вигляд. Нещодавно заявила.
– Я лягаю на операцію, хочу підтяжку обличчя зробити.
– А звідки у вас гроші на це?
– То мої особисті заощадження.
Я мало не впала. То ми самотужки все додому купуємо, годуємо її, комунальні сплачуємо, а вона пластичну операцію робитиме? Також Ніна Іванівна зізналась, що вони з кавалером зібрались жити разом.
– Ви до нього переїдете?
– Ні, він сюди!
– Як так? А ми?
– Ну, нічого, помістимось.
Як я уявила, що ще одну людину буду обслуговувати – пішла до чоловіка і бунт влаштувала. Та така новина його шокувала. Просто на вечір попередив свекруху:
– Як ти його приведеш – ми переїдемо! Але тоді, забудь, що в тебе є діти й онук!
– Ну чого ти так?
– А того, ти б краще хоч деколи з дитиною посиділа, замість того, щоб по салонах ходити!
– Хіба ж ти не хочеш мені щастя?
– Ну, тоді обирай, що для тебе щастя? Рідні чи сторонній чоловік?
Вони посварилися. І мені якось через усе це зле. Не знаю, як далі бути? Може ми в чомусь неправі? Що робити?
Вибачте. Даних поки немає.