Оксана пролежала у лікарні майже цілий рік. Сталася страшна автокатастрофа. Тоді вона якраз поверталась додому після зустрічі випускників й буквально ні звідки взялася велика вантажівка й врізалася у їх автомобіль. Шанси на виживання були мінімальними. Лікарі довго боролися за її життя, проте надії майже не було, але дівчина виявилась дуже сильною. Вона цупко хапалася за життя й мужньо боролася зі смертю. Такою командою їм вдалося повернути Оксану до тями. Вона довго не могла піднятися на ноги, але коли її прийшла провідати подружка й повідомила про те, що виходить заміж, Оксана хутко взялася за себе.
– Оксано, я дуже хотіла б бачити тебе на святкуванні! – захоплено говорила Марина.
– Треба у лікаря запитати, чи можна вже мені такі заходи відвідувати, бо я б дуже не хотіла пропустити твоє весілля! – в Оксани аж очі засвітилися.
Матір дівчини була не в захваті від такої пропозиції, адже донька була ще занадто слабкою, проте лікар сказав, що через тиждень її вже можна виписувати. Навіть на весілля дозволив йти, але ще раз нагадав, що їй не можна пити й занадто довго танцювати. Оксана почала працювати над собою ще дужче, реабілітація проходила з новою швидкістю й всі почали дивуватися, як їй вдалося так швидко відновити сили.
– Мамо, до весілля ще 5 днів, а виписка лише завтра. Як би це встигнути всі справи зробити. Мені ж якусь сукню потрібно купити. Як думаєш, мені вже можна підбори взувати?
– Доню, може б ти не йшла. Ще вдома трохи сили відновила б.
– Мамо, та як я можу таке пропустити? Я взагалі рік часу втратила! Так вже хочеться кудись вийти!
– Ну дивись, доню, тільки тобі вирішувати.
Взагалі, Оксанина мама завжди була доволі категоричною жінкою, проте зараз лікар сказав їй бути трохи поступливішою та не нервувати доньку зайвий раз.
Після виписки, дівчина почала готуватися до святкування. Шукала сукні й навіть дефілювала на невисоких підборах. Важко їй було, проте вона нікому в цьому не зізнавалась. На голові коротка стрижка, обличчя якогось зеленуватого відтінку. “Може й справді лишитися вдома? Я там їм все святкування зіпсую”, – думала Оксана. Але потім їй зателефонувала Марина:
– Дорогенька, я тебе завтра чекаю в себе на 11. Ти ж з нами у РАЦС поїдеш? Я тобі вже місце там зайняла. А потім ми їдемо фотографуватися. Якщо не хочеш, можеш не всюди виходити. Але бути ти там повинна!
Ці слова немов запалювали в Оксані вогонь! Вона брала себе в руки й навіть думати не хотіла про свою слабкість. Ось вже й настав день весілля. Вона гарно вбралася й поїхала додому до подруги.
– Яка ж я рада тебе бачити, Оксанко! Ой! – раптом скрикнула вона.
– Що? Щось не так?
– Та ти просто вся у чорному, може б я тобі щось світленьке позичила?
– Ой, Марино, вибач. Я навіть не подумала, що одягнула чорну блузу до чорних штанів. Я зараз швиденько побіжу переодягнуся. Час ще є…
– Добре, Оксано. Ми без тебе нікуди не поїдемо.
Оксана повернулася вже через 20 хвилин, але біля будинку вже не було весільних машин. Коли вона піднялася на потрібний поверх, то побачила, що двері там зачинені. Вони поїхали без неї. Повз проходила старенька бабуся й сказала:
– Ти як пішла, Маринка швиденько зібралася й поїхала. Сказала, що чекати тебе не будуть, тому що ти їм всі фотографії зіпсуєш.
– Та що ви таке кажете? Не може такого бути!
– Може. Так воно і було. Ти б і справді там все зіпсувала…
Після цих слів Оксані здалося, що вона втрачає свідомість. Прокинулася вона вже у лікарні. Поруч сиділа мама зі слізьми на очах.
– Мамо… А що я тут знову роблю, мене ж виписали…
– А ти хіба нічого не пам’ятаєш?
– Ні, тільки те, що Марина відправила мене переодягатися, а сама поїхала у РАЦС. Сказала, що я там все їм зіпсую своїм виглядом…
– Доню, та що ти таке кажеш? – з жахом сказала мама.
– Так, мамо і не потрібно її виправдовувати. Так воно й було.
– Доню, Марина загинула, за день до твоєї виписки. Ти після того знепритомніла й лише зараз прийшла до тями…
Поки Оксана намагалася обробити отриману інформацію, мама її сказала:
– Добре, що Маринка поїхала без тебе…
Як вважаєте, чому дівчина побачила таке дивне видіння?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!