– А що буде, як її повністю паралізує? – Та нічого! Будеш доглядати! Ти ж невістка… – заявив чоловік при розмові

Сьогодні зловила себе на страшній думці: я повторюю долю своєї мами. А все через інсульт моєї свекрухи.

Славік, мій чоловік, догляд за своєю мамою повністю переклав на мене. Лікарі заборонили Надії Іванівні без потреби вставати, мати фізичні навантаження і хвилюватись. Тому я і прибирала, і готувала, і годувала, і розважала… Що я тільки не робила, щоб їй нарешті стало краще. А замість подяки — постійні докори і невдоволення. Іноді складалось враження, що я для неї тепер замість телевізора.

І от я згадала, що так все починалось і в моєї мами. Моїй бабусі зі сторони тата зробили якусь операцію багато років тому, але щось пішло не так, у неї почали німіти ноги. Ходити вона сама ще могла, але всі розуміли, що це лише питання часу. Повністю злягла вже за рік. 

Батьки доглядальницю собі дозволити не могли, тому всю роботу мама взяла на себе. Для тата це все здавалось нормою, бо доглядати батьків — треба. Але ж сам він не робив нічого! А мама і горщики виносила, і купала її… Хіба ж про таку молодість вона мріяла? Бабуся завжди була не дуже худою, а лежачий спосіб життя подарував їй ще кілька зайвих кіло. Мабуть, не варто і казати, як же важко було мамі її повернути або підняти, щоб зводити в туалет…

Маму баба ніколи не любила. Тому щодня їй доводилось слухати, яка вона безтолкова і як же шкода, що тато не оминув її десятою дорогою.

Мабуть, через це вона в мене і постаріла набагато швидше, аніж всі її подруги… Та і як в такій атмосфері молодою лишатись?

Пошепки

Усе це так мене лякало, що Славі я сказала одразу: якщо зі свекрухою щось станеться — я для неї буду шукати доглядальницю. Прати після неї одяг, купати її і слухати ще претензії я не збираюсь. 

Вгадайте, що я почула у відповідь? Звісно, що це мій обов’язок! Бо я, бачте, невістка!  А нічого, що в неї свої доньки є? Брудної роботи я не боюсь, не подумайте. Своїх маму і тата, раптом що, я на чужу людину не покину. Але чому я повинна доглядати свекруху, яка мене ненавидить, якщо вона мені — ніхто?

Ще я ніяк не можу зрозуміти, чому це невістки повинні брати на себе цю роботу? У кожної свекрухи є син, якого вона виростила. То що ж заважає йому брати цей священний обов’язок на себе? 

Якщо не зміниться мій чоловік і його погляди на життя — я зміню чоловіка.

Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.

Чому ми, невістки, маємо тягти все це на собі?!

Напишіть нам в коментарях у Facebook!