Ми з чоловіком нещодавно купили генератор. Мій Петро працює в офісі, іноді бере замовлення додому, тож, постійне світло і стабільний інтернет, перш за все, йому потрібні. Та і мені так по господарству зручніше. Іноді повернусь пізно з роботи, одяг потрібно випрати, а світла немає. Чи прийду на обід їжу розігріти, та й вертаюсь на роботу голодна, бо мікрохвильова піч не працює.
Довго ми з Петром шукали бюджетний варіант. Та й хвилювались, щоб підробку не підсунули у наш час. Петро навіть на роботі у колег радився, де можна купити добрий генератор.
Але є в цій справі ще одне але – моя свекруха Галина Петрівна. Ця наша покупка її неабияк зацікавила. І вона вже навіть захотіла до нас переїхати.
Ми з Петром завжди мріяли жити окремо від батьків. Тому одразу після одруження почали відкладати на квартиру, взяли кредит, який поступово виплачували, потім вкладались у ремонт. Галина Петрівна іноді приїжджала і все гляне пильним оком і знайде, що не так і треба переробити. І в холодильник заглядала, що я готую, та все критикувала мої страви:
– То ти Петра напівфабрикатами годуєш?
Я часто дозволяла купляти собі готові вареники, бо вдома не завжди є час і бажання.
– Я своєму чоловікові завжди сама ліпила! – наголошувала свекруха.
Тепер я й не уявляю, як вона буде з нами жити. Це ж постійний гіперконтроль у всьому. Але навіть Петро став на захист матері:
– Подумай, що вона буде сама робити в тому селі? Взимку холодно, нема теплої води. А що як мамі серед ночі стане зле, а в домі навіть світла не буде? А як розрядиться телефон, вона навіть не зможе мені зателефонувати.
– Ми цей генератор не для твоєї мами купляли!
Я розумію, що чоловік хвилюється, але він трохи перебільшує. Видно, мама вже добре йому промила мізки. Свекруха ще молода, їй всього 65, на здоров’я не дуже жаліється, іноді підіймається тиск, та від цього ж існують таблетки. Раніше ж вона якось давала собі раду. Я розумію його побоювання, але вважаю, що в цій ситуації має бути якийсь компроміс. Ми не можемо купити мамі ще один генератор, це дуже дорого. Але, якщо вона до нас переїде, розпочнеться справжнісіньке пекло. Не знаю, як я це витримаю.