– А що з нею було? – спитав Олег у лікаря. – У вашої дружини токсикоз!

Хотіла розповісти вам свою дивовижну історію. Мене звали Алла, мені 33 і я щаслива мати трьох дівчаток.

Ми з коханим зустрічались менш як рік і він мені освідчився. Весілля зіграли скромне, запросили найрідніших, але почувалися на сьомому небі від щастя і почуттів! 

Мій Олег працював програмістом, мав свою квартиру куди ми й переїхали. А я працювала бухгалтером. Минуло кілька місяців спільного життя і ми зрозуміли, що хочемо стати батьками.

Та ця радість переросла у тривогу. Цілих три роки невтішних спроб зачати дитину повільно опускала нам руки. Я не хотіла панікувати раніше часу, але таки довелось зробити всі обстеження.

У власному здоров’ї я не сумнівалась. І результати аналізів це підтвердили. Я зможу завагітніти та народити без перешкод. Але тоді постало інше питання. Здоров’я чоловіка. 

– Коханий! У мене гарні новини. Лікарі сказали, що я повністю здорова! – так ненароком заговорила до Олега.

– Так це ж чудово! Тоді тепер моя черга перевіритись! – зніяковів він.

Я підтримала його. Олег взяв відгул на день і поїхав у клініку. На мої дзвінки він не відповідав. А додому прийшов пізно вночі. Я так переживала! 

– Я безплідний! – з кислим обличчям сказав той. – Не хотів тебе розчаровувати, вибач! Я підвів нас! – таким пригніченим я його ще не бачила.

– Любий, у нас все буде добре! Ми все владнаємо! – того вечора я гірко плакала, але безвихідних ситуацій нема.

І до мене прийшла думка про всиновлення. Вранці я поділилась нею з чоловіком і він пообіцяв подумати. А ввечері ми вже складали план і вичитували про процедуру всиновлення.

Та щоб не виникало зайвих питань у родичів ми вирішили тимчасово переїхати в інше місто, щоб виглядало наче це я народила. Тим більше робота чоловіка це дозволяла, він працював дистанційно.

Заповнили всі документи і чекали на заповітний дзвінок. А через два місця нам подзвонили з пологового будинку. Ми примчали одразу. Здавалось, що зараз відбудеться диво.

Медсестра винесла з палати немовлятко. Мила дівчинка солодко спала, склавши пальчиками дульку. Моє серце розтануло у цю ж хвилину. Нам дали її потримати, а потім вона поїхала з нами. Отак ми стали батьками крихітки.

Нас всі вітали, а ми не тямились від щастя. Я поринула у материнство, чоловік працював, купував ліжечка, коляски, пелюшки. Похрестили нашу дівчинку. Потім родичі могли завітати в гості.

Одного вівторка прийшла моя мама. Поки вона гойдала нашу квіточку я пішла на кухню розігріти обід і знепритомніла. Пам’ятаю тільки, як отямилась на підлозі на маминих колінах.

Приїхала швидка. Чоловік теж примчав у лікарню. Тоді всі сильно перелякались. Але лікар вийшов з кабінету заспокоїв нас:

– Таке інколи буває! Я випишу ліки, які мали б допомогти! 

– А що це було? – спитав чоловік.

– Ваша дитинка! – здивовано усміхнувся лікар. – У вашої дружини токсикоз! Не кажіть, що не знали! – і розсміявся. – Вітаю вас, батьки! 

Ми тільки оглянулися один на одного. Чоловік побілів. Усю дорогу додому він мовчав. А вдома влаштував скандал.

– Як ти могла зраджувати мені? Я всиновив дитину заради нас! 

– Але я не зраджувала! Клянуся! Ти ж знаєш, що кохаю і кохала тільки тебе! Невже це не видно!?

– Тоді я нічого не розумію! Лікарі ж тоді сказали, що я не можу мати дітей!

– Тоді потрібно перевіритись ще раз! Бо інакших пояснень я не знайду! Це якесь диво! Або помилка лікарів! 

Олег обстежився. Того разу йому сказали, що для точніших результатів потрібно зачекати два дні. А по тому він з’явився вдома з величезним букетом ромашок і золотими сережками.

– Вибач, мене дурня! У клініці сказали, що я не безплідний! Це тобі! Ми станемо батьками вдруге! Моє ти щастя! – Олег радів і гладив мій животик.

Я не можу вам передати тих емоцій, які я пережила у той день! Ми були такі щасливі!

Зараз найстаршій донечці 4 роки, середній 3 і я нещодавно народила третю дитину. Скажу чесно, друга вагітність була важкою.

Але цікаво є те, що наш випадок не одиничний. Я чула багато історій, коли Бог дарує дитину після того, як пари всиновлювали дітей. Це справді диво! Так мало бути! 

А ви чули про такі випадки?

Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився з нами читач сторінки “Пошепки”. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.

Напишіть свою історію і команда наших редакторів поділиться нею з іншими читачами. Надсилайте на пошту [email protected]

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Коментарі

JuliaG
Adblock
detector