На свій ювілей я запросила всіх найближчих друзів та родичів. Не щодня ж виповнюється 55 років, правда? Той вечір був просто дивовижним: смачна їжа, приємні емоції і чудові гості.
Усі бажали мені лишатися такою ж гарною, щасливою та коханою жінкою. А я знала, що так буде завжди, до останнього мого подиху. Бо Борис, мій чоловік, робив для цього все. От і зі святом привітав він мене незабутньо: 101 троянда, довжелезний тост з обіцянками кохати до кінця, шикарна золота обручка. Ми з ним ще зі школи разом, я знала, що він у мене романтик. Але цього разу він просто перевершив себе.
Всі подруги бігли глянути на мою нову прикрасу. Справжній діамант, як не крути! Але тоді я навіть не підозрювала, що головний «сюрприз» чекає мене вдома. Замість того, щоб лягати спати, чоловік раптом вирішив мені відкритися.
– Ти ж знаєш, Любо, як я завжди тебе любив? Ще зі школи. І я думав, так воно й завжди буде… Але я зустрів іншу жінку. Вона молода, свіжа. А ще… Ми з нею скоро станемо батьками. Прости, якщо зможеш. Але я від тебе йду.
Хочете читати ще більше цікавих історій? Підписуйтесь на канал: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Оце тобі й на! Я навіть не знала, що на таке відповідати. 35 років я була в шлюбі з чоловіком, який тепер надумав мене на якусь дівку проміняти! Довго не думаючи, я виштовхала Бориса з квартири, викинула всі його речі через вікно. На місяць я просто зникла. Не хотілось нікого ні чути, ні бачити.
Здавалось, життя для мене закінчилося. Так ще й цей клятий інтернет! Побачила я якось, що колишній мій виставив фото зі своєю новою пасією. Уся така в білій сукні, з фатою, з пузом аж до самого носа. Глянула, скільки ж їй років. Господи прости, 29! У нас син старший, ніж оця діваха! Такі в мене відтоді думки в голові крутилися, що аж страшно про те згадувати. Зупиняли мене тільки діти. Не хотілось, аби вони раніше часу мусили зі мною прощатися.
Але, як кажуть, не було б щастя, так нещастя помогло. Я ж усе життя мріяла про внуків. А син мій хоч і давно одружився, та діток завести в них ніяк не виходило. Аж тут він залетів до мене у квартиру.
– Ну що, мама, готова внуків глядіти? Маринка вагітна, скоро в нас буде поповнення! – кричав він щодуху.
Усі мої погані думки наче рукою зняло! Бо тепер я знову мала сенс життя. Тепер це навіть звучить смішно: онук мого колишнього буде зовсім трохи молодшим, аніж його син…
Про Бориса, до речі, я вирішила більше не згадувати. Запам’ятайте: на таких чоловіках треба ставити хрест!
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Ще більше цікавих історій від автора читайте за посиланням: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!