Алла була не одруженою у свої 35 років. Кавалерів у маленькому містечку, де вона проживала, було не так вже і багато – хороші чоловіки вже давно всі зайняті, навіть вдівці одинокими не були. Нещодавно до них на роботу прийшов новий співробітник – красивий чоловік, переселенець з Луганщини, однак дуже мовчазний. Знали лише те, що він вже розлучений, а батьки його зараз проживають на Полтавщині.
Жіночки на роботі почали опікуватися: хтось пиріжків зготує Антонові, хтось голубців йому принесе. Чоловік дуже соромився, коли йому давали гостинці, але відмовлятися було б не гарно, тому червонів, дякував і приймав. Всі в містечку знають, що Алла пече неймовірні торти, тому вона вирішила здивувати Антона своєю випічкою. Чоловік оцінив її жест, незабаром запросив на побачення.
– Мамо, сьогодні в мене дуже важливий день, я іду на побачення! – Алла просто була сповнена емоцій, ненька теж щаслива, від радості витирала сльози…
А її ненька лише сльози радості витирала:
– Нарешті, дитино! І в нас буде свято.
Антон, напевно, і не думав про одруження, а його можлива майбутня теща вже кошти відкладені мала на майбутнє весілля. Аллі вже не двадцять років, тут довго не можна чекати. Ходила Алла на побачення з Антоном довго і ніхто її не кликав під вінець. Вже сама вона у всьому була розчарована, однак продовжувала вранці приносити торти на роботу, а ввечері залишалася разом з чоловіком в його орендованій квартирі.
– Антоне, у нас буде дитина – промовила пошепки Алла, подаючи тортик під час обіду.
Чоловік ледь не подавився, а Аллине серце вкрилося неймовірним холодом. Жінка тихцем витерла сльозу, щоб ніхто не побачив.
– Увечері поговоримо, – сказав непорушно Антон і пішов роздавати роботу працівникам.
Ввечері прийшлося іти до Антона, дуже принизливо відчувала себе тоді Алла, але не було куди діватися, ще декілька місяців, і всі побачать її живота. На диво, чоловік підійшов, обійняв Аллу, поцілував, а потім підніс коробочку з перснем. Згодом відсвяткували весілля – жінка була на сьомому небі від щастя, її мрія здійснилася, нарешті і вона заміжня.
– Аллочко, гарніша й краща ти, ніж ті його дві жінки, – раптом Аллу від радісних думок відірвала одна з Антонових тіток під час привітання.
Аллі стало відомо, що вона вже третя жінка Антона, він їй нічого не пояснював, просто обійняв й промовив “люблю тебе”. Після тітки з конвертом підійшла і свекруха, а свекор тримав маленьку дівчинку на руках:
– Любові вам, дітки, – зі сльозами на очах промовляла свекруха. – Нарешті ти, синку, знайшов гарну жінку, бажаю вам миру, злагодити, глядіть свою донечку.
Наречена тоді ледь не втратила свідомість, Антон просто зморщився й нічого не сказав, а дитина дивилася на все з-під лоба.
– Ти чому жінці не сказав, що у тебе донька є? Аллочко, от його друга жінка залишила мені її геть немовлям, я і гляділа, поки син холостякував, а тепер ви будете її виховувати. Іди, Маринко, до тьоті. Вона буде тобі мамою.
Алла була настільки вражена, що після весілля хотіла одразу подавати на розлучення. Однак згодом злість пройшла, та й майбутня дитина стримувала від цього вчинку. Маринка була хорошою дівчинкою, Аллу стала називати мамою з першого дня. Згодом стала ще й хорошою нянькою для свого молодшого брата.
З Антоном все-таки Алла розлучилася після чотирьох років спільного життя, а Маринку вдочерила й залишила із собою. За такий короткий термін вона ще й стала розлученою матір’ю з двома дітьми. Проте сама довго не була. До неї одного вечора прийшов свататися однокласник, який любив її ще зі школи. Так і стали жити разом, а згодом вона повідомила, що при надії.
– І де ти раніше був? – часто зі сміхом повторює Алла. – Вже б дітей женили. А не в сорок років родили…
Що Ви думаєте з цього приводу?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!